Вирощування ячменю: замочування, пророщування і наступні етапи

Ячмінь являє собою однорічну рослину сімейства “злакових” із прямим невисоким стеблом. Це унікальна рослина – за своїм складом вона насичена поживними речовинами, вітамінами і мінералами. Не дивно, що багато хто, знаючи про його корисність, прагне вирощувати ячмінь самостійно. Про те, як це зробити правильно, ми розповімо далі.

Опис рослини

Ячмінь – це сільськогосподарська рослина, що задовольняє не тільки продовольчі та кормові потреби, а й технічні цілі. Культура масово вирощується для одержання зерна й об’єднує понад 35 видів диких та окультурених форм.

Дворядний ячмінь має дві форми: яру та озиму. Ботанічні характеристики цієї культури такі:

• тонке прямостояче стебло;
• висота близько півметра;
• колосся лінійне, золотисте або буре;
• форма колосків – плоска, з розбіжними рештками;
• ості представлені трирогими лопатевими придатками – фуркатний колос;
• зерно плівчасте, золотистого забарвлення;
• середній колос є одноквітковим, двостатевим і фертильним;
• рослина скоростигла – дозріває за 70-90 днів після сівби;
• ячмінь маловимогливий до тепла, посухо- і морозостійкий;
• ґрунт – нейтральні суглинки та чорноземи глибокого проорювання;
• стійкий до грибків і гнильних інфекцій.

Замочування

Способи замочування обирають залежно від технічного оснащення, але головною метою є досягнення в короткі строки достатнього насичення зерна водою, що забезпечує нормальне складання ячменю.

На сьогодні найпоширенішими способами замочування ячменю є такі:

• повітряно-водяний;
• повітряно-зрошувальний.

Розрізняють також холодне (температура 10 градусів), нормальне (10-15 градусів), тепле (17-25 градусів) замочування. Під час використання будь-якого зі способів зерно має бути попередньо помите й продезінфіковане.

Розглянемо повітряно-водяне замочування зерна більш детально:

• у замочний чан потрібно набрати воду до половини його об’єму;
• відсортуйте ячмінь і зважте на автоматичних вагах, після чого тонкою цівкою засипте в чан;
• щоб зерно краще змочувалося і милося, перемішайте його зі стисненим повітрям;
• після того, як усе зерно буде засипано, шар води в чані має піднятись вище поверхні зерна на кілька сантиметрів;
• у воді, призначеній для промивання, зерно має перебувати 1-2 години, щоб легкі зерна та сміттєві домішки спливли і ви змогли їх прибрати;
• після цього промийте ячмінь ще раз, витіснивши брудну воду чистою, подаючи її знизу;
• промивайте зерно доти, доки вода не стане абсолютно чистою, додайте в неї дезінфікуючі засоби (підійде йод або марганцівка – на 10 л води додавайте 30 крапель препарату) і залиште зерно в такому стані на кілька годин.

За цим способом замочування ячмінь почергово залишається у воді та без води. Перебування зерна під водою і без неї потрібно повторювати доти, доки вологість замоченого зерна не досягне необхідного рівня (для світлого солоду 43-45%, для темного 44-47%).

Щоб забезпечити життєдіяльність зерна, ячмінь потрібно продувати повітрям протягом 5 хвилин через кожну годину. А раз на зміну, перед спуском води, зерно перемішують стисненим повітрям близько 40 хвилин, перекачуючи його через центральну трубу.

Процедура пророщування

Мало хто займався пророщуванням зерна, тим більше в домашніх умовах. Тому потрібно враховувати, що у цієї процедури є свої правила і нюанси:

• Підготуйте матеріал – ячмінь має бути найвищої якості та зібраний не більше ніж 2 місяці тому, підходити для вживання в їжу, а не тільки в якості посіву. Перевірте його на схожість.
• Ретельно промийте ячмінне зерно під холодною водою, замочіть і залиште в такому вигляді на 3 дні. Воду потрібно міняти кожні 6-7 годин.
• Викладіть зерна на заздалегідь підготовлену марлеву тканину (обмочену в теплій воді).
• Перекладіть ячмінь разом із марлею на дно скляної ємності та закрийте кришкою.
• Забезпечте потрібний температурний режим – зерна мають зберігатися в темному прохолодному місці з температурою не вище 20 градусів.
• Не забувайте про природну вентиляцію – раз на день організовуйте доступ до повітря – відкрийте кришку ємності, зніміть верхній шар марлі та залиште в такому вигляді мінімум на 20-30 хвилин у теплому провітрюваному приміщенні.

Якщо всі рекомендації виконано правильно, то вже через 3-4 дні паростки повинні будуть прорости. Довжина їх становитиме близько 4 мм. Сам процес пророщування безпосередньо залежить від умов і виду використовуваного зерна.

Процес пророщування при виготовленні ячмінного солоду трохи відрізняється від попереднього – зерно потрібно підбирати однакового розміру, після чого:

• Залийте ячмінь водою на кілька днів і міняйте воду не рідше, ніж кожні 8 годин, для прискорення необхідних процесів.
• Дайте замоченому ячменю відлежатися кілька днів, після чого почнеться процес проростання паростків, що займає близько тижня.
• Довжина паростків досягає подвійного розміру цілого зерна. Готовий солод можна зберігати в холодильнику, але не більше 3-х днів.

Для ще більш тривалого використання пророщені зерна потрібно просушити протягом 20 годин за температури не більше 55 градусів.

Температура і вологість

Для початку проростання потрібен низький рівень вологості – близько 40%. Тобто зерна трохи змочуються і в цьому стані перебувають до моменту розвитку зародка. Тепер вологість потрібно підвищувати до 50%, збільшивши частоту обприскування.

На фізіологічні процеси при проростанні серйозно впливає і температура – в ідеалі 14-15 градусів. При менших показниках розвиток буде сповільнюватися, а при більш високих починається прискорення розвитку, через що відбуватися він буде нерівномірно.

Подальша заготівля

Оскільки проростити насіння ячменю занадто швидко не вийде, то рекомендується робити партію побільше. Якщо паростки призначені для їжі, то залишки прибираються в холодильник, де вони можуть зберігатися довше.

Готовий солод можна сушити. Крім того, змінюючи фази сушіння і температурний режим, можна отримати сировину, що надає напою унікального смаку – і це стосується як квасу, так і алкогольних напоїв.

Вирощування ячменю на зерно і на сидерат

Ячмінь ладнає з більшістю сільськогосподарських культур і вирощувати його не важко. Промисловці при вирощуванні вдаються до методів інтенсивного землеробства ячменю.

Терміни та способи посіву

Висівати ячмінь потрібно досить швидко, в чітко встановлені терміни – за 3-5 днів, при настанні фізичної стиглості ґрунту. Подібний посів дає змогу ефективно використовувати зимові запаси вологи, внесені добрива, позитивно впливає на кущіння і на врожайність.

За запізнення з посівом знижується польова схожість, слабкіше розвивається коренева система рослин, не забезпечується рівномірне кущіння, що знижує врожайність і погіршує якість зерна та насіння. Втрати в разі запізнення з посівом на добу становлять:

• 0,05-0,1 т/га;
• при весняній посусі – 0,11-0,17 т/га.

Існує кілька способів посіву ярого ячменю. Найкращим вважається вузькорядний спосіб – насіння отримує відмінні умови для живлення. Оскільки ячмінь є суцільною посівною культурою, то відмінно підійде вузькорядний спосіб з міжряддями в 7,5 см.

На поліпшення якості зерна та підвищення кількості врожайності впливає напрямок рядків. Так, урожайність із рядків, які були спрямовані з півночі на південь, була значно вищою, ніж за зворотного напрямку зі сходу на захід. Недоліком даного способу є сильна густота безлічі насінин в одному рядку. Критичним бар’єром і нормою розташування є 1,4 см.

Ячмінь належить до тієї галузі сільськогосподарських культур, які не дуже сильно реагують на коливання температури. Насіння ярого ячменю може спокійно рости за температури від 1 до 13 градусів, а сходи здатні витримувати заморозки до -4 – 5 градусів. Озимі форми можуть витримувати тривалі морози на глибині кущіння вузла до -10 – 12 градусів.

Посів ячменю ранньою весною має відбуватися тоді, коли стан ґрунту дає змогу проводити механізований обробіток. Такий ранній посів з найбільшою ефективністю використовує накопичені за зиму запаси вологи в посівному ґрунті. Ранній посів гальмує генеративну функцію розвитку інших рослин, що зумовлює густіший і якісніший розвиток продуктивного зерна та стебел ячменю.

Основні види та їхнє використання

Для вживання в їжу і приготування кормової сировини використовуються тільки культурні сорти, які бувають декількох видів:

• Дворядний – приносить тільки один колосок, а бічні паростки не дають урожаю.
• Багаторядний – рослина з множинними колоссям, що вирізняється високою врожайністю та стійкістю до посухи.
• Проміжний – від одного до трьох колосків. Рідкісний вид для нашої країни, оскільки найчастіше зустрічається в деяких регіонах Азії та Африки.

Вимоги до вологи

Ячмінь зарекомендував себе як найбільш посухостійка культура, оскільки здатний витримувати температуру понад 40 градусів. Коефіцієнт водоспоживання у цього злаку становить 400 одиниць. Насіння починає проростати за подвійної гігроскопічної вологоємності ґрунту, поглинаючи при набуханні до 50% вологи від маси сухого насіння.

Найбільшу кількість води злак споживає в період виходу в трубку та початку колосіння. Нестача ж вологи в період формування репродуктивних органів негативно позначається на пилку, що стає причиною збільшення безплідних квіток і зниження продуктивності.

Вимоги до світла

Культура належить до рослин довгого світлового дня, оскільки нестача світла за порівняно короткого освітлення призводить до затягування його колосіння. Вегетаційний період триває від 60 до 110 днів.

Вимоги до ґрунту

Ґрунт – це єдине, до чого ячмінь висуває високі вимоги порівняно з іншими умовами. Кислотні ґрунти для цього злаку категорично не підходять, оскільки рослина на них погано розвивається.

Найоптимальнішими умовами для обробітку культури є кислотність pH 6,8-7,5 pH. Не рекомендується вирощувати ячмінь на ґрунтах із надмірним зволоженням, на солонцюватих і легких піщаних ґрунтах.

Місце в сівозміні

Ячмінь має порівняно мало розвинену кореневу систему і невисоку здатність засвоювати поживні речовини з важкодоступних речовин. У зв’язку з цим посіви його розміщують на високородючих, чистих від бур’янів ділянках.

Особливості сівозміни:

• Для фуражного ячменю підходять попередники, які залишають після себе досить багато азоту в ґрунті – бобові, удобрені просапні (кукурудза, картопля, цукрові буряки), зокрема овочеві та інші культури.
• Для продовольчого та пивоварного ячменю використовуються попередники, що забезпечують високу врожайність без збільшення білковості зерна – кукурудза на силос і на зерно, соняшник, цукрові буряки, гречка, просо, а також озимі хліби, що йдуть по удобреному чистому пару.

Можна ячмінь висівати і після ярої пшениці, якщо вона розміщувалася по пласту багаторічних трав чи чистому пару, наприклад, у Сибіру чи Казахстані.

• Ярий ячмінь, посіяний після просапних культур, особливо підходить для пивоваріння – у цьому разі він дає як високий урожай, так і зерно хорошої якості з високим вмістом крохмалю.

Як скоростигла культура, ячмінь сам слугує гарним попередником для ярих, а в деяких районах і для озимих культур. Завдяки раннім строкам збирання ячмінь більш цінний як покривна культура, ніж інші ярі зернові хліба.

Добриво

Для отримання хорошого врожаю ячменю необхідно вже на перших етапах росту повною мірою забезпечити рослину всіма необхідними мікроелементами. Компенсувати дефіцит живлення надалі буде практично неможливо.

Ячмінь дуже добре реагує на добрива – на створення однієї тонни зерна з відповідною кількістю побічної продукції, ячмінь виносить:

• 32-36 кг азоту;
• 11-12 кг фосфору;
• 20-24 кг – калію.

Особливості удобрення:

• Протягом періоду вегетації його мінеральне живлення триває близько 40 днів. Тому, щоб досягти найвищого рівня продуктивності, дуже важливо надати ячменю поживні речовини в перші фази онтогенезу.
• У період осінньої оранки в ґрунт вносять фосфорні та калійні добрива, а навесні, до проведення передпосівної культивації – азотні. Досліди показують, що ранньовесняне підживлення NH4NO3 підвищує врожайність на 3-4 ц/га. Фосфорні добрива використовують також і під час сівби, що стимулює розвиток коренів і формування більшого колоса.
• Мінеральні добрива більше підходять для вирощування ячменю, ніж органічні. Тому органіку слід вносити під попередню культуру, а не безпосередньо під ячмінь.
• Корисними вважаються мікродобрива, що активізують ферменти, прискорюють біохімічні процеси в рослинному організмі та підвищують стійкість культур до хвороб і посухи. Їх застосовують шляхом обробки насіння (під час протруювання), витрачаючи на 1 т: бору – 100 г, міді – 300 г, марганцю – 180 г, цинку – 120 г.

Підготовка ґрунту до посіву

Восени проводиться основний обробіток поля під ячмінь – він складається з точно тих самих етапів, що й під час посадки ярої пшениці:

1. Лущення стерні на 8-10 см з одночасним боронуванням після стерньових попередників.
2. Після просапних попередників проводять оранку без попереднього лущення на глибину 20-22 см.

У схильних до вітрової ерозії районах вирощування ячменю передбачає проведення безвідвального розпушування. У зимовий час необхідне снігозатримання.

Обробіток ґрунту у весняний період полягає в ранньому боронуванні та шлейфуванні і подальшій культивації в 1-2 сліди з одночасним боронуванням. Культивацію проводять на глибину загортання насіння – на 5-6 см, а в південних районах – на 7-8 см.

Посів

За посіву крупним насінням урожай ячменю збільшується на 350 кг/га і більше. При цьому покращується якість та екстрактивність зерна. У такому насінні більше поживних речовин, тому молоді рослини краще ростуть, розвивають потужні корені, раніше починають кущитися, виходити в трубу і колоситися.

Час сівби визначають залежно від кліматичних умов. При цьому орієнтуються не тільки на температуру ґрунту або повітря. Прохолода не повинна затримувати сівбу, особливо за малої кількості опадів у цей період, коли волога випаровується дуже швидко, а її нестача знижує польову схожість насіння.

Густота стеблостою регулюється встановленням норми висіву, яка визначається в мільйонах схожих зерен на гектар. При цьому вводять поправки на господарську придатність і масу 1000 зерен.

Рекомендується висівати насіння на:

• багатих агрофонах 3,5-4 млн/га;
• на середніх 4,0-4,5 млн/га;
• на бідних – 4,5-5,0 млн/га.

Глибина загортання має забезпечувати своєчасні, дружні та повні сходи. Під час сівби ярого ячменю враховують біологічні особливості росту та розвитку кореневої системи рослин.

Вузол кущіння у ячменю утворюється на глибині 2-3 см, відповідно, глибина загортання насіння має становити на важких ґрунтах у вологих умовах 3-4 см, а на легших за нестачі вологи – 4-5 см.

Посів ячменю здійснюється кількома способами:

• суцільний рядовий із міжряддями – 12,5 см, 15 см, 20 см, 25 см;
• перехресний із міжряддями – 15 см;
• вузькорядний із міжряддями – 15 см;
• вузькорядний із міжряддями – 7-8 см;
• посів смугами;
• посів подвійними смугами;
• посів із можливістю внесення добрив у міжряддя, зокрема підживлення;
• посів зерновою сівалкою точного висіву.

Догляд за посівами

Незважаючи на те, що ячмінь є невибагливою і витривалою культурою, він все одно потребує дотримання агротехніки. Під час догляду за посівами звертайте увагу на те, щоб засіяні площі були закатковані кільчасто-шпоровими котками, особливо в посушливий період.

Сучасна інтегрована система захисту рослин передбачає такі дії:

• протруювання насіння;
• знищення бур’янів за допомогою гербіцидів;
• застосування стимуляторів росту рослин;
• захист від хвороб і шкідників за допомогою сучасних фунгіцидів та інсектицидів.

Якщо рілля після сівби вкрилося бур’янами або взялося кіркою, через яку молоді рослини не можуть пробитися, то рекомендується провести боронування. Для знищення цієї кірки можна використовувати звичайні борони або ротаційні мотики. Проводити боронування треба поперек рядків або по діагоналі на малих швидкостях.

Якщо ситуація інакша і бур’яни наступають уже на сходи, то потрібно провести боронування по сходах – не рекомендується проводити процедуру за низької густоти посівів. Присадибна ділянка з ячменем обробляється вручну.

Ефективним способом боротьби з бур’янами є тирса або обприскування гербіцидами (2,4-Д і 2М-4Х) Пріма, Гранстар, Пік та ін. При цьому, застосовувати гербіциди можна тільки на посівах без підсіву багаторічних бобових трав.

Збирання

Дрібні присадибні насадження прибираються вручну, жнива починаються в суху, спекотну погоду, з серпня місяця, коли зерно досягає повної зрілості. Прибрані жатки надалі піддають обмолоту.

У промислових масштабах ячмінь прибирають методом прямого і двофазного комбайнування. На момент збирання ячмінне зерно не повинно перевищувати позначку вологості в 20%. Пряме комбайнування полягає в разовому збиранні з обмолотом.

Двофазне комбайнування використовується на полях із нерівномірним дозріванням зерна, колосся спочатку скошують і вкладають у жниварки, після чого піддають збиранню та обмолоту.

Вирощений на зелену масу, ячмінь прибирається методом скошування у 2 етапи:

1. Перший етап проводиться до зацвітання ячменю, приблизно через 55 днів після сівби – прибирається близько 50% посівів.
2. Другий етап скошування відбувається вже під час цвітіння. Після скошування зелену масу відправляють на корм худобі.

Після обмолоту ячмінь відправляють на елеватори, на подальшу обробку для тривалого зберігання. Вологе зерно поміщають у зерносушарки, після чого зсипають на зберігання в бунти, зерносховища або відправляють на експорт.

До самих сховищ зазвичай висувають високі умови, оскільки в разі неправильного зберігання зерна, втрати можуть становити до 35%. Зернові маси ретельно очищають і охолоджують перед відправленням на зберігання. Ячмінь може довго зберігатися як насипом у критих приміщеннях, так і в засіках.

Де вирощують ячмінь у

У цю культуру вирощують повсюдно, оскільки ячмінь вважається однією з найпоширеніших у світі. Винятком є тільки північні регіони – північна межа посівів проходить через широту Кольського півострова і Магадан. Загалом невимогливість культури та спеціально виведені сорти роблять ячмінь однією з найкращих для культивації в умовах російського клімату.

Тепер, вивчивши цю статтю, у вас не повинно виникнути запитань щодо того, як правильно вирощувати ячмінь – принцип вирощування досить простий, а ми по максимуму постаралися розкрити основні пункти і правила процедури.