Кури породи Кубанська червона: опис, фото, продуктивність, утримання, догляд, вирощування та відгуки

Кубанська червона – саме так фермери називають породу курей, виведену російськими селекціонерами. Офіційна назва породи, присвоєна несучкам – “УК Кубань-7”. Порода адаптована під місцеві умови і позиціонується як яєчна.

Історія появи

Вивели Кубанську червону в Краснодарському краї, в 1995 р. Місце виведення – Лабинський племзавод. Перед селекціонерами стояла мета – створити породи з високою несучістю. Вони схрестили дві породи курей – Рід Айлендів і Леггорнів. По суті, “УК Кубань-7” більше крос (гібрид), ніж повноцінна порода. Селекційна робота з поліпшення характеристик гібрида ведуться і в даний час.

Перед селекціонерами поставлено завдання – підвищити несучість породи. Відбираючи птахів для розведення, розробники робили ставку на такі якості породи:

• щільна шкаралупа;
• красивий колір шкаралупи;
• високі товарні якості яєць;
• великий жовток;
• поживна цінність яєць;
• якісний білок;
• високі якості м’яса і товарний вигляд тушок;
• стресостійкість.

У підсумку, їм вдалося отримати птахів з безпрецедентно високою рентабельністю.

Опис породи

Хоч Кубанська червона і вважається яєчною породою, вона дає високоякісне м’ясо і приваблива зовні. Для багатьох приватників, зовнішня краса курей – важливий фактор при виборі породи.

Відмітна особливість курей “УК Кубань-7” – висока несучість, що не припиняється навіть із настанням холодів. Це важливо для заводчиків, які не мають опалювальних курників.

Кубанська червона – порода зовсім молода, але вже встигла стати популярною. Причини популярності очевидні:

• висока несучість;
• мінімальні витрати корму.

Завдяки поєднанню вищеназваних чинників, “Кубанка” вельми вигідна для створення “курячого” бізнесу.

Інші відмінні риси “УК Кубань-7”:

• Уже через місяць після вилуплення самців і самок можна відрізнити один від одного.
• Щоб більша частина яєць була запліднена, достатньо мати одного півня на кожен десяток курей.
• Щоб несучість Кубанських курей не падала, їх не висаджують на яйця – ведення їхнього потомства доручають квочкам менш продуктивних порід.
• Життєздатність, не конфліктність і помірна цікавість. Птахи цієї породи поводяться спокійно, флегматично. Без проблем змінюють середовище проживання – переходять із курника на вулицю і навпаки.

Екстер’єр

Кубанська червона курка нічим особливим не відрізняється від яєчних порід. Характеристики зовнішності – у таблиці 1.

Таблиця 1

Зовнішня ознака/характеристика	Опис
Тіло	компактне, без зайвої ваги
Шия	коротка, з високою поставою
Голова	невелика
Груди	широкі, з розвиненими м’язами, плавно переходять до живота
Гребінь	яскраво червоного кольору, форма – листоподібна, сережки та мочки – червоні
Лапи	потужні й короткі
Крила	ті, що щільно прилягають до тіла
Оперення	червоно-коричневого кольору (іноді в оперенні трапляються чорні та білі пір’я), кінці хвоста і крил – із сіруватим відтінком
Вага	курка – 2 кг, півні – 3 кг

Курка – птах невеликий. Серед вогненно-червоного оперення трапляються сірі цяточки на хвості та крилах. Ватажок зграї також великими розмірами не вирізняється. Та й зовні не особливо відрізняється від курей. Хіба що розміри трохи більші, та вигляд мужніший. Півень від курки відрізняється більш потужними лапами, широкими грудьми і довгим гребенем.

Продуктивність

Кубанських червоних курей розводять заради отримання яєць. Тому головна характеристика їхньої продуктивності – яєчна. Порода належить до скоростиглих – уже через 4 місяці після народження, “кубанки” можуть нестися. М’ясні породи таку здатність набувають тільки до 6-ти, а то й до 8-ми місяців.

Яйця

Одна курка здатна виробити за рік до 340 яєць. Але подібна продуктивність спостерігається тільки при якісному догляді. При середньому догляді несучість знижується до 250 яєць на рік. Щоб домогтися максимальної рентабельності, треба забезпечити несучок правильно підібраним раціоном і хорошими умовами утримання. Важить одне яйце – 55-60 г.

М’ясо

М’ясо цього кросу – дієтичне. Відрізняється ніжністю, соковитістю, воно зовсім не жирне. Важать самки – 2 кг, самці – 3 кг. Вихід по м’ясу при забої – 55-60%. З однієї кури можна отримати тушку вагою 1-1,5 кг.

Дозрівання та материнство

Самка Кубанської червоної породи відрізняється небувало раннім дозріванням. Уже в 4 місяці вона здатна розмножуватися – нести яйця, що і потрібно від неї заводчикам. Шкаралупа набуває необхідних якостей тільки через 2 тижні після початку яйцекладки. Колір у шкаралупи золотистий або світло-коричневий. Завдання фермера – допомогти молодій несучці на терені несення яєць, поповнюючи її організм кальцієм.

Якщо вчасно не дати курці спеціальних кальцієвмісних добавок, вона буде клювати знесені яйця. Надалі ця якість може стати звичкою.

Яйця досягають свого максимального розміру, коли курці виповнюється півроку.

Самки мають розвинений інстинкт материнства, добре висиджують яйця. Головне, забезпечити їх під час висиджування всім необхідним для життя. За бажання яйця можна підкласти курям інших порід – щоб не відволікати продуктивних курей від яйценошення.

Щоб зайнятися розведенням кросу, і не возитися при цьому з курчатами, потрібно брати 4-х місячних птахів.

Особливості утримання

У Кубанської червоної породи досить міцний імунітет. Правда, якщо птах утримується в хороших умовах і отримує повноцінне харчування.

Догляд

Як будь-який крос, створений для утримання в клітках, “УК Кубань-7” найбільше не люблять вогкість. Птиці треба забезпечити такі умови:

• Курник має бути сухим.
• У приміщенні повинна бути примусова вентиляція. У крайньому разі, відкривають кватирку, регулярно провітрюючи курник.
• У приміщенні, де утримуються кури, не повинно бути протягів.
• У приміщенні має бути чистота. Для цього поїлки та годівниці розміщують над поверхнею підлоги – щоб птахи не забруднювали підстилку водою і кормами. Висота має бути такою, щоб кожен птах міг без зусиль поїсти й попити, але не міг забратися в піддони лапами.
• Для яйцекладок організовують “гнізда” – дерев’яні ящики, поставлені на підлогу, вистилають соломою, яку регулярно міняють – щоб яйця були чистими. Також гнізда можна розміщувати на стінах – на відстані 80 см від поверхні підлоги, або на підставках, обладнаних драбинками, – щоб курці було зручно до них забиратися.
• Щоб не зменшувалася несучість у холодну пору року, несучкам подовжують світловий день до 12 годин за допомогою штучного освітлення.
• Температура в приміщенні, де міститься птиця, не повинна опуститися нижче -2°С. Порода теплолюбна, у холоди птахи можуть відморозити свої гребені. Крім того, потребуючи енергії – щоб зігрітися, кури починають посилено поглинати корм. Щоб не падала несучість, температура в курнику не повинна опускатися нижче +10°С.
• Порода не любить спеку. Якщо температура вища за +27°С, птахи відмовляються їсти, а яйця мають погану шкаралупу – надто тонку. Буває, у спекотний сезон, самки несуть яйця зовсім без шкаралупи.
• Оптимальний температурний режим – +17…+19°С. Подібні умови можна створити несучкам тільки на спеціальних птахофабриках, оснащених системами клімат-контролю.
• Двічі на рік курник треба повністю очищати. Стіни – фарбують вапном. Частота фарбувань залежить від поголів’я. Якщо в зграї менше 100 птахів, фарбують раз на рік, понад 100 голів – 4 рази за рік.
• Якщо в курнику немає опалення, треба постелити на підлогу товсту підстилку – із соломи або тирси. Товщина підстилки – від 20 см.

Якщо у вашому господарстві не облаштовано місце для розведення птахів, тоді рекомендуємо прочитати статтю про те, як зробити курник своїми руками.

Годування

Крос “УК Кубань-7” продуктивний, якщо отримує правильний раціон. 50% курячого “меню” мають становити зернові. Порода вибаглива щодо білкової їжі, тому в раціон включають корми з рослинними та тваринними білками.

Птицю годують:

• горохом;
• соєю;
• люцерною;
• сиром;
• молочною сироваткою;
• м’ясо-кістковим борошном;
• м’ясним бульйоном.

Щоб кури отримували необхідну кількість кальцію, їх годують кормовою крейдою, товченою яєчною шкаралупою, черепашками.

Птахів можна годувати дрібно порубаною рибою – вони залюбки їдять її, але слід врахувати, що їхнє м’ясо специфічно пахнутиме.

Навесні корм збагачують вітамінно-мінеральними преміксами. Влітку вводять у раціон курей свіжу траву та городню зелень. Заготовляють сіно на зиму – конюшини та люцерни. Сіно має бути з листочками. У сухому сіні кури можуть клювати тільки засохлі листочки та пелюстки. Жорстка солома не годиться – їсти в ній курям нічого. Коли птахи склюють усе смачне – листя і квіткові пелюстки, сіно можна пустити на підстилку.

Птицю годують вологими мішанками, приготованими на основі сиру, сироватки або бульйону. Такий корм дають потроху – щоб він не застоювався в годівницях. У спеку такі мішанки швидко прокиснуть, і кури, які поїли несвіжий корм, отримають проблеми травлення. Мішанка не повинна пролежати в годівниці довше півгодини.

Курей несучок потрібно годувати двічі на добу. Зерно доповнюють:

• бобовими;
• комбікормом;
• висівками;
• овочами;
• травою.

Поїлки повинні завжди містити воду – її змінюють взимку раз на день, а влітку – 2 рази на день. Рекомендується взимку вливати у воду відвар кропиви – щоб поповнити організм птиці вітамінами.

Приблизний добовий раціон для курей-несучок (на одну голову) – у таблиці 2.

Таблиця 2

Корм	Добова норма, г
	літо	зима
Злаки (зерно)	45	55
Зерно-бобові	5	5
Борошнисті корми	20	20
Макуха, шрот, дріжджі	7	6
Тваринні корми	5	5
Зелень, коренеплоди, бульбоплоди	55	20
Борошно сінне, хвойне, трав’яне	–	5

Несучки обов’язково повинні отримувати зерно – овес, пшеницю, кукурудзу і ячмінь. Дають зерно по черзі – не змішуючи все разом.

Користь зернових для курей:

• Пшениця – багато вітаміну А і Е. Це джерело протеїну. Може становити 60% від усієї маси кормів.
• Ячмінь – підвищує якісні характеристики м’яса.
• Овес – джерело клітковини.
• Кукурудза – потрібна для підвищення несучості.

У теплу пору, коли є доступ до трав’яних кормів, у раціоні курей має бути близько 40% трави. Це одночасно вигідно фермерам і корисно для курей. Також курям влітку можна додатково давати:

• кропиву;
• кабачки;
• гарбуз;
• огірки;
• бадилля буряка, редиски тощо.д.

Можливо вам також буде цікаво дізнатися, як зробити своїми руками подрібнювач трави, щоб заощадити час на приготування влітку корму для курей.

Розведення

Кубанських червоних курей розводять із розрахунку – 1 півень на 10 курей. Самок рідко використовують для висиджування яєць. По-перше, вигідніше підкладати яйця під курей інших, менш яйценосних порід. По-друге, “кубанки” начебто хороші квочки – але не такі ж, як “батьківські” породи.

Найкращі способи розведення:

• довірити яйця квочкам інших порід;
• покласти яйця в інкубатор.

Про всі тонкощі інкубації курячих яєць у домашніх умовах розповідається тут.

Курчата, вилупившись, пофарбовані в золотистий колір. Червонуватими вони стають тільки після линьки. З курчат, що вилупилися, виживає 95% особин.

Як підвищити несучість?

Пік продуктивності несучок настає на 10-11 місяць. При домашньому розведенні цей вік, найчастіше, припадає на осінь-зиму. У холодні пори птахи потребують посиленої турботи – тепла, світла, повноцінної годівлі.

Щоб підвищити несучість несучок рекомендується:

• Збільшити світловий день, включно зі штучним освітленням. Оптимальна тривалість світлового дня – 15 годин.
• Підтримувати температуру в курнику на рівні 16-23°С. Відхилення в той чи інший бік одразу зменшує несучість на 10%.
• Годувати птицю преміксами та концентрованими кормами. Курка швидко насичується і почувається ситою набагато довше, ніж при харчуванні звичайними кормами. Завдяки вітамінам і мінералам, що містяться в складі спеціальних кормів, зміцнюється імунітет курей, заповнюється нестача відсутніх елементів в організмі.
• Облаштувати комфортні гнізда.
• Забезпечити тишу в курнику. Жодних різких звуків і стресів бути не повинно.

Рівень несучості тільки на 20% визначається породою курей. 80% – заслуга фермера, який правильно годує і утримує птицю. Продуктивність несучок кубанської червоної породи може становити 90% або більше.

Догляд та утримання в зимовий період

У зимовий період раціон несучок коригують:

• Число годувань зростає з 2-х до 3-х разів на добу. Мішанки і соковитий корм дають вранці та на обід, ввечері – сухий корм. Груба їжа перетравлюється довше, і птах буде забезпечений енергією до ранку.
• Вводять у раціон зелені корми, заготовлені влітку – сіно, сушена кропива, гілки хвойних дерев.
• Вводять у раціон зернову кашу, мішанку, овочі, баштанні.
• Доповнюють раціон пророщеним вівсом, насінням і макухою соняшнику.
• Підгодовують рибним і кістковим борошном. Додають у грубі корми риб’ячий жир.
• На несучості позитивно позначається введення в раціон сиру, сироватки, обрату, кисломолочного сиру.
• Дають кальцій – ставлять у курник ємність із піском, камінчиками, черепашками.

Важливо пам’ятати, що надлишок харчування негативно відбивається на несучості. Взимку, перегодовані несучки набирають вагу і, втрачаючи активність, гірше несуться.

Особливості утримання курей взимку:

• Одному птаху – 150 г корму. Якщо до чергової годівлі годівниці порожні – значить, норми правильні.
• Перше годування – о 6-8 ранку. Обід – о 13-00. Вечеря – о 5-6 вечора.
• Вранці дають мішанку, перед настанням ночі – зерно злакових культур.
• Можна давати курям недоїдки зі столу. Але заборонено годувати несучок здобою, чорним хлібом, м’ясом. Картопля – тільки відварена.

До зими організовується теплий курник. Птицю можна тримати в спеціальному курнику, у теплиці з полікарбонату. Як приготувати місце для курей у теплиці:

• прибрати з приміщення все сміття і зайву землю;
• виключити наявність протягів;
• організувати в приміщенні провітрювання (вентиляцію);
• провести освітлення;
• посипати підлогу солом’яною підстилкою.

Вирощування курчат

Курчата, вилупившись, ще не вміють толком клювати. У їхньому шлунковому мішку є трохи поживних речовин, які допомагають їм протриматися кілька годин. Коли малюки висохнуть, їм потрібно відразу запропонувати їжу – повноцінний корм, перевірений, якісний і поживний.

У місці утримання курчат має підтримуватися чистота. Рекомендується використовувати годівниці, в які курчата не можуть залізти лапками. Перш ніж покласти свіжий корм, ретельно прибирають недоїдені залишки.

За станом молодняка ретельно стежать. Слабких курчат і тих, що “засумували”, відсаджують від стада – і вирощують окремо. Тих, хто відмовляється їсти, годують примусово – введенням у дзьоб розм’якшеного корму. Вводити їжу можна піпеткою або шприцом без голки. Харчування курчат залежить від їхнього віку.

Раціон для курчат яєчних порід поетапно:

1. Новонароджені. Для харчування годиться дрібна кукурудзяна крупа. Варені яйця зараз не рекомендуються – ветеринари стверджують, що яйця обтяжують шлунки курчат.
2. Добові. У раціон можна вводити такі корми:
   • ячна, кукурудзяна та пшенична крупа;
   • манка;
   • пшоно;
   • розмелені вівсяні пластівці.

   Годують добових курчат з інтервалом у 2 години. Крупи змішувати не варто – їх краще давати окремо.

   У поїлках завжди має бути свіжа вода. Її потрібно своєчасно замінювати, оскільки курчата люблять забиратися у воду з лапами. Якщо в них почнеться пронос, воду замінюють слабким розчином марганцівки.

3. До одного тижня. Одного зерна недостатньо для повноцінного розвитку курчат. Рекомендується поступово вводити в раціон сир – джерело кальцію й азоту. Його спочатку додають у звичну їжу, і якщо немає травного розладу, дають без добавок. З трьох діб можна давати кефір, кисле молоко, сироватку, а також свіжу зелень:
   • кропиву;
   • конюшина;
   • кульбабу;
   • подорожник.

   Листя дають у підв’яленому вигляді, попередньо нарізавши на дрібні шматочки. На п’яту добу можна давати зелену цибулю – для профілактики інфекцій. Також поступово починають вводити терті овочі – буряк, гарбуз, моркву. У цьому віці дають вітамінні комплекси з дріжджами.

   Категорично заборонено давати курчатам молоко – від нього трапляється пронос і склеювання оперення.

4. Більше тижня. Раціон змішаний – крупи, зелень, кисломолочні продукти, комплекси вітамінів і мінералів. Коли курчата подорослішали, частоту годувань скорочують до 4-5 разів на добу. Після молочнокислих продуктів ретельно відмивають посуд, ошпарюючи його окропом.
5. Місяць. Місячні курчата повинні гуляти – вони вже можуть шукати їжу самостійно. У раціон вводять поступово зерно грубого помелу. Дають вологу мішанку з додаванням кісткового борошна та харчових відходів. Ще через 2 тижні можна давати цільне зерно. Не варто давати товчену шкаралупу – цілком можливо, через це кури поїдатимуть яйця. Краще годувати х меленими черепашками.
6. Після трьох місяців. Можна давати промисловий комбікорм.

Чому кури втрачають пір’я

Пір’я у курей може випадати з різних причин:

• Линька. Це сезонне явище. Курка втрачає пір’я в певній послідовності. Спочатку випадає пір’я в області шиї, потім на спині, далі – на животі та на крилах. Молодняк линяє навесні, дорослі кури – восени. Линька триває 1-2 місяці.
• Агресія півня. Півень, запліднюючи курку, тримається за її спину та боки кігтями. Якщо порушити пропорцію 10:1 (на 10 курей один півень), то можуть бути проблеми. Якщо півнів мало, знижується ймовірність запліднення яєць. Якщо, навпаки, мало курей, півень трудиться надмірно – кілька разів на день топче кожну курку, через це самки втрачають пір’я.
• Стреси. Викликати стрес може зміна курника. Через переїзд кури можуть відмовлятися від їжі, вони мало пересуваються і навіть втрачають пір’я. На адаптацію зазвичай іде півмісяця.
• Хвороби. Випадати пір’я можуть через авітаміноз, який настає через погане харчування. Брак вітамінів – причина, через яку кури перестають нестися, вони погано виглядають – лисіють, втрачаючи не тільки пір’я, а й пух.
• Паразити. Лисіти птах може через паразитів – бліх і кліщів. Для боротьби з паразитами використовують спеціальні медикаменти або золу.

Які бувають у курей хвороби

Кубанські кури хоч і мають відмінний імунітет, все-таки не застраховані від хвороб. Більшість захворювань пов’язані з паразитами, що долають курей, тому потрібно створити всі умови, щоб запобігти їхній появі. Симптоматика, яка вказує на наявність хвороби, має насторожити заводчиків:

• птах млявий;
• немає інтересу до корму;
• не рухається, сидить, заплющивши очі;
• втрата оперення – перший симптом наявності шкірних паразитів.

Цих ознак достатньо, щоб запідозрити недобре і придивитися до птаха уважніше. Можливо, у неї виявляться такі симптоми:

• піна в дзьобі;
• у носі – слиз;
• пронос;
• неакуратний, скуйовджений вигляд;
• сильна втрата оперення.

На які хвороби можуть хворіти Кубанські червоні кури:

• Інфекційні. Це найнебезпечніші захворювання, які рідко закінчуються одужанням. Серед небезпечних хвороб, наприклад:
  • Пастерельоз. Спостерігається висока температура, з дзьоба та носа йде піна, дихання – хрипке, гребінець – синіє, у посліді – криваві згустки.
  • Куряча віспа. Голову та інші ділянки тіла птахів вкривають червоні плями. Грубіючи, вони стають жовтувато-коричневими. Курка стає агресивною, відмовляється від корму, може втратити зір.
• Паразитарні. У птиці можуть бути кліщі, клопи, блохи, гельмінти та інші паразити. Симптоми наявності паразитів – втрата апетиту, втрата маси й оперення, випадання пуху. Про присутність глистів свідчить стрімке зниження активності та рідкі жовті випорожнення. Профілактика паразитів – встановлення ванн, наповнених піском і золою. Паразити небезпечні не тільки для курей, а й для людини.
• Незаразні. Це найпоширеніші захворювання. Їхня причина – погане харчування, недотримання правил і умов утримання, порушення режиму годування. Серед незаразних захворювань:
  • апттеріоз і гепатоз – через нерегулярне годування;
  • пневмонія та кон’юнктивіт – через переохолодження;
  • отруєння – вживання поганого корму.

Профілактика

Щоб несучки справно неслися і не хворіли, крім правильного утримання і годування, потрібна профілактична вакцинація. Молодих птахів можна прищепити від таких хвороб:

• інфекційний бронхіт;
• сальмонела;
• бурсит;
• мікоплазмозу та інших.

Календар профілактичних щеплень у таблиці 3.

Таблиця 3

Вік для виконання щеплення	Захворювання
День вилуплення	хвороба Марека
Другий день життя	сальмонела
6-7-та доба	кокцидіоз
Кінець третього тижня	інфекційний бурсит

Заходом профілактики захворювань є також турбота про чистоту. Потрібно ретельно прибирати курник. Це особливо важливо в зимовий час – коли птахи перебувають у приміщенні цілодобово. Потрібно періодично відмивати годівниці та поїлки, міняти солому на підлозі, підтримувати чистоту жердин.

Переваги та недоліки породи

Кубанські червоні кури – справжня знахідка для фермерів-початківців. Маючи невелику вагу, і споживаючи небагато корму, вона невпинно несе яйця.

Переваги породи:

• Невибагливі у догляді та утриманні – підходять для фермерів-початківців.
• Висока несучість – одна особина може знести до 340 яєць на рік.
• Спокійний характер. Флегматичні не тільки самки, а й півні.
• Хороша адаптація. Зазвичай кури звикають до нового місця близько місяця, Кубанські червоні несучки адаптуються вдвічі швидше.
• Невибагливі до раціону – можуть їсти будь-які корми. Не потрібна попередня обробка їжі.
• Несучки та півні нормально ладнають одна з одною – без конфліктів.
• Скоростиглість – статевої зрілості птахів досягають у 4 місяці.
• Відрізнити півнів від самок можна вже у віці 1 місяць.
• Курчата швидко набирають вагу, відрізняються високою (до 95%) виживаністю.

Порода практично ідеальна – втратити її переваги можна тільки в разі порушення годівлі та утримання. Завівши Кубанських червоних курей, їхні власники вже не відмовляються від них – настільки явні їхні переваги перед конкуруючими породами.

Мінуси Кубанських червоних несучок:

• Вимоги щодо температурного режиму. Вихід температури за сприятливий діапазон, негайно відбивається на несучості курей.
• З віком несучість зменшується.
• Порівняно недовгий період максимальної продуктивності.

Порода Червона кубанська – відмінний варіант для домашнього та промислового розведення. Відрізняючись високою несучістю, кури обходяться недорого – молоду самку можна купити всього за 500-550 руб.