Андалузькі коні приваблюють незвичайним екстер’єром. Вони величні, граціозні, розумні та слухняні. Безліч переваг робить цю породу такою популярною і затребуваною серед заводчиків багатьох країн Європи. Коня використовують для кінного спорту, показу вмінь на цирковій арені або параді.
Андалузька сіра
Історія появи
Ця порода отримала свою назву на честь найпівденнішого історичного регіону в Іспанії – Андалусії. Порода розвивалася на базі місцевого генетичного матеріалу протягом кількох тисячоліть. За цей час багато народів, що жили на території Іберійського півострова, брали активну участь у поліпшенні характеристик місцевих коней.
Крім того, що для селекції обирали тільки найкращих коней, їх схрещували і з арабськими, французькими та німецькими скакунами. Уже під кінець західноєвропейського Середньовіччя Андалузька порода коней сформувалася остаточно. У 15 столітті порода стала найзнаменитішою в Європі. З того часу тварини прославилися по всьому світу.
Андалузців не тільки активно розводили за межами півострова, а й використовували для виведення інших порід. Ці коні були у кожного європейського монарха. Саме цю породу коней вважали найкращою для кавалерії.
На початку 18 століття затребуваність коней різко скоротилася. На це вплинули деякі причини:
- масштабна епідемія 1830 років – вона поставила породу під загрозу вимирання;
- під час наполеонівської окупації Іспанії французами було викрадено практично все поголів’я коней, що призвело до значного їх зниження;
- у Європі з’явилися нові породи, які виявилися більш пристосованими для військових умов;
- технічний процес, який вплинув на тактику бою, показав, що в андалузцях та їхніх головних перевагах немає необхідності.
Відтоді і до середини 20 століття іспанське конярство було під загрозою розпаду, а виживання коней залишалося під питанням. Тільки після Другої світової війни справа почала поліпшуватися, а з 1962 року іспанська влада дала добро на продаж андалузців за кордон.
Екстер’єр і характер
Основним призначенням тварин є кінний туризм, спортивні скачки, забіги на іподромі. Сучасний Андалузький кінь – це домашня тварина, хоч і відмінно пристосована до проживання в дикому середовищі. Скакуни, оточені турботою й увагою людини, здатні до неї прив’язатися, через що їм складно виживати в умовах природної природи.
Зріст коней у холці варіюється в межах 150-160 сантиметрів, вага – близько 400 кілограм. У тварини переважно сіра, рідше ворона, гніда, руда масть. Відмітна риса коня – виразні мигдалеподібні очі, невеликі вуха, видатний гребінь. Тварина переважає великою шиєю з плавним вигином, потужним черепом, носом із горбинкою, довгим чубчиком. У андалузця блискуча пишна грива. Масивне тіло з широкою спиною і м’язистими плечима, округлий пружний живіт, злегка вкорочені, але міцні ноги з важкими копитами.
За рахунок деякого зміщення центру ваги до задніх ніг, передня частина максимально піднята – це сприяє тому, що кінь стає більш поворотким, граціозним. Тварина вирізняється високою ходою, від чого може здатися, що андалузець не йде, а танцює.
Порода вважається добродушною, у скакунів спокійна вдача. Вони слухняні, добрі та працьовиті. Їх легко дресирувати та навчати. З цих причин нерідко коней використовують для циркових вистав. Ще однією перевагою коня є гострий розум, величавість і жвавість.
Використання андалузців
Сьогодні порода користується популярністю і затребуваністю у розвідників. Англійські скакуни є найкращими на перегонах, але Андалузьких коней не перевершує жодна порода в тих видах кінного спорту, де важливе місце займає не швидкість проходження дистанції, а точність виконання вправ. З цих причин андалузців розводять для драйвінгу, конкуру, виїздки (дресура). Крім цього, як і 400 років тому, андалузці відмінно показують свої вміння на парадах і циркових виставах.
Яскравий приклад того, як Андалузький кінь демонструє свої незвичайні вміння, показано у відеоролику. Тварина відмінно виконує свою роботу:
Завдяки добрій вдачі, слухняності та тямущості, ці коні стали такими необхідними для кінного туризму. Саме ці характеристики вважаються головними для розвідників “іспанок”. Велика популярність у всьому світі зробила цю породу численною – у всьому світі існує близько 200 тисяч голів. При цьому основне чистопородне поголів’я знаходиться в Андалузії. Найкращих у світі коней розводять на великих конезаводах і невеликих племінних стайнях.
Іспанці схильні до того, що коней потрібно утримувати в суворих умовах – це дає змогу зберегти відмінні показники витривалості андалузців. Іспанці практично не об’їжджають кобил, їх просто утримують у загальних табунах. Для верхової їзди обирають тільки жеребців.
Коней цієї породи використовують і для комплектації загонів кінної поліції. Саме цих коней обирають для участі в кориді, адже на початку бою за традицією тварини мають показати свої вміння: спритність і здатність уникнути поранення рогами розлюченого бика.
Багато голів цієї породи знаходиться в Португалії. За межами Іберійського півострова андалузців активно розводять у США, Бразилії, Великобританії, Мексиці, Італії, Нідерландах. Зустрічаються коні і на території , але через слабкий розвиток конярства в країні їхня чисельність мінімальна.
Спосіб життя тварини
Сучасний Андалузький кінь вважається виключно домашньою твариною, незважаючи на пристосованість до проживання в дикому середовищі. Тварин вирощували і виховували люди, які надали їм зовсім не домашні умови утримання.
Люди не тільки загартовували дух скакунів, а й зуміли оточити їх турботою та увагою. Через те, що коні сильно прив’язуються до людей, їм складно самостійно виживати в дикій природі.
На межі зникнення
На початку 19 століття для Андалузьких коней був складний період, причиною тому стало те, що популярністю і затребуваністю користувалися чистокровні англійські та англо-арабські скакуни. В Іспанії 1912 року завели племінну книгу, андалузців величали “чистокровним іспанським конем”.
Після цього іспанські селекціонери виконали величезну роботу щодо очищення породи від домішок арабських скакунів. У 1960 році племінну книгу створили і в Португалії, де андалузців назвали “чистокровними лузітанськими кіньми”. Насправді обидва чистокровні коні – це одна порода, що має назву Андалузька або Іберійська.
Зміст
Важливим фактором при утриманні Андалузького коня вважається місце проживання і раціон харчування. Стайня – це приміщення, де утримуються тварини, огороджені одна від одної перегородками. Андалузець – волелюбний кінь, тому його найкраще утримувати в деннику (приміщення, де утримують одного вихованця).
У цьому випадку важливо, щоб у деннику було індивідуальне стійло для кожного скакуна. Площа приміщення має бути не менше 9 квадратних метрів, висота – від 3 метрів. У деннику повинні бути присутніми двері, що відчиняються назовні; якісний вентиляційний блок. У приміщенні вибудовують водонепроникну холодну підлогу, яку покривають соломою, торфовищем. Не менш важливо прилаштувати кузню, харчоблок із кормом, комору для зберігання інвентарю.
Андалузцям необхідний постійний вигул на свіжому повітрі, з цієї причини бажано обладнати паддоки – це просторі приміщення на вулиці для утримання тварин. Але для випасу потрібна огороджена галявина або луг.
Догляд та харчування
При правильному догляді та збалансованому харчуванні чистокровна тварина проживе понад 25 років. Догляд за скакунами передбачає регулярний ветеринарний огляд, мінімальні фізичні навантаження, чистку.
Харчування
Складати щоденний раціон для андалузця потрібно на основі моркви, картоплі, буряка, яблук. Не обійтися без вівса, сіна і соломи, пшениці та жита, бобових культур. Тварини потребують чистої води.
Перед кожним прийомом їжі важливо напоїти коня водою. У літню пору одна особина потребує 50 літрів прісної води, взимку скакуну достатньо до 30 літрів. Коней годують часто і в невеликих кількостях. Переїдання може призвести до того, що тварини страждатимуть від шлункових або кишкових кольок, а при надлишку калорій порушується травлення.
Перед фізичними навантаженнями категорично заборонено годувати скакунів. Раціон має бути різноманітним – його основу становить соковита і ситна їжа, що містить клітковину, вітаміни, протеїни, мінеральні речовини. У разі годування сухим харчуванням на 100 кілограм ваги коня припадає 2-3 кіло корму. Молодим скакунам щоденну норму збільшують на 15-20%.
Підковування
Андалузьким коням підковують тільки передні копита, для цих цілей використовують виключно легкий матеріал. Коням, які беруть участь у забігах і перегонах, підковують чотири ноги, застосовуючи міцний матеріал.
Зміна підкови є обов’язковим процесом – їх міняють кожні 30-40 днів або відразу ж після виявлення тріщин. Бажано, щоб власник скакунів раз на рік дозволяв своїм улюбленцям трохи відпочивати від підков – тварин випускають на м’яку траву “босоніж”.
Заміна підкови виконується за такою схемою:
- Оглянути копита, перевірити, щоб на них не було будь-яких пошкоджень. Через найменшу подряпину коні можуть зіткнутися із серйозним запаленням.
- Акуратно зняти стару підковку, щоб не пошкодити ногу коня.
- Видалити бруд, пил, огрубілі тканини, сторонні частинки з підкови.
- Обробити нижню частину ніг засобом для дезінфекції, залишити тварину на 15-20 хвилин.
- Підібрати відповідні за розміром підкови, охолодити їх і прикріпити, починаючи з передніх ніг.
Чистка
За умови регулярного чищення вдасться домогтися міцного здоров’я скакуна. До того ж цей процес необхідний для того, щоб тварина була чистою, її грива і шерсть виглядали блискучими та шовковистими. Чищення коней проводиться щодня, для цього дотримуються певних рекомендацій:
- Завдяки тому, що андалузці вважаються спокійними кіньми, немає необхідності прив’язувати їх. Але на час чищення не обійтися без сторонньої допомоги: хтось один тримає тварину, другий – чистить.
- Початок чищення складається з важливого етапу – очищення копит від бруду, каміння, піску, застряглої трави. Особлива увага приділяється стрілці ноги – чутливе місце V-подібної форми.
- Використовуючи гумовий скребок пройтися по шерсті, щоб позбутися пилу, бруду, зайвих частинок і шматочків рослин. Скребком працюють по колу проти росту шерсті. Ноги, хребет і кістки не скребуть, це роблять від шиї до живота, далі до крижів.
- Від шиї і до хвоста чистку проводять жорсткою щіткою – це сприяє видаленню зайвої шерсті і частин, що залишилися після очищення скребком.
- Чистка обличчя, вух і спини виконується м’якою щіткою. Нею проводять по ділянках тіла, де коротка шерсть.
- Протирають обличчя, вуха і ніс вологою серветкою.
- Причісують гриву спеціальним гребінцем, іншою щіткою розчісують хвіст коня – видаляють залишки бруду та інші сторонні частини.
Для кожної частини тіла важливо використовувати різні щітки та гребінці. Цей процес здається важким, але насправді це тільки на перший погляд. Уже друга чистка тварини виявиться простою і швидкою.
Де купити і скільки коштує
Придбання породистого коня – це рішення, яке має бути усвідомленим. Перед покупкою важливо забезпечити комфортні умови проживання, догляд, повноцінне харчування, увагу і турботу. Багато покупок коней цієї породи не обходяться без посередників. Вони ж купують тварин безпосередньо на Батьківщині – в Іспанії. Це гарантує отримання чистокровного коня з родоводом.
Придбання коней можливе кількома способами:
- На профільному конезаводі. Цей спосіб вважається найнадійнішим. У цьому випадку тварин регулярно оглядають ветеринари, які вчасно вакцинують скакунів. Експерт зуміє точно описати повадки, характер, звички коня, пропонованого для продажу. Додатковою перевагою є наявність нагород за спортивні або інші заслуги. Відмінною особливістю конезаводу є надання чистокровного родоводу.
- На кінних виставках. Це місце вважається одним із найкращих для купівлі племінного коня. Тут представляють тільки кращих скакунів. Висока конкуренція серед господарів сприяє оцінці всіх якостей жеребців, а також дає можливість поторгуватися.
- У приватних заводчиків. Це перекупники, які зазвичай продають скакунів втридорога. Плюсом купівлі коня у приватних заводчиків є те, що у них можуть бути рідкісні різновиди іспанського племені. Важливо розуміти, що купівля у приватника – це великий ризик, адже є ймовірність потрапити в аферу шахрая.
- У спортивно-кінних клубах. Такі заклади спеціалізуються на утриманні, вихованні та підготовці коней до забігів. Вони не займаються продажем коней, але серед їхніх відвідувачів можна відшукати перевіреного продавця.
Щодо вартості Андалузького коня, вона залежить від віку, зовнішнього вигляду, стану здоров’я, генеалогічної лінії та рівня дресирування. “Іспанки” віком 2-3 роки коштують від 8 до 15 тисяч євро. Коні, яким 4-5 років обійдуться в 15-25 тисяч євро, 6-8 років – у 25-35 тисяч євро. Професійно навчені скакуни можуть коштувати від 16 до 70 тисяч євро.
Розведення
Андалузькі коні вважаються універсальними і здатними виконувати будь-яку роботу, яку сьогодні зазвичай доручають домашнім коням. Але беручи до уваги той факт, що ціна племінних тварин висока, розводити їх винятково заради отримання м’яса і молока – велика дурість.
Також не має сенсу займатися розведенням тварин цієї породи, якщо потрібен кінь для участі в перегонах або використання для тягання возів. Для перегонів сьогодні перевагу віддають Англійському верховому коню, а для перевезення вантажів вибирають дешевших коней без породи.
Андалузців доцільно розводити для кінних змагань (конкуру, драйвінгу чи виїздки). Тварини тямущі, схильні до навчання, спритні та слухняні. Ця порода відмінно показала себе в прогулянковій кінній їзді. Найкраще розводити коней для подальшого продажу в домашні стайні або туристичні фірми, спеціалізація яких – кінний туризм.
Через те, що конярство в розвинене дуже слабо, а витрати на розведення породистих коней досить високі, назвати такий бізнес рентабельним не можна. Навіть у сфері тваринництва вдасться відшукати багато більш прибуткових і перспективних напрямків, ніж розведення племінних коней.
Андалузький кінь чорного забарвлення
Займатися розведенням скакунів найкраще тільки в тому випадку, якщо є сильна тяга до цих тварин. Але і в цьому випадку стайня не повинна бути основним джерелом доходів, тим більше що перші кілька років бізнес буде збитковим. І в майбутньому може не вийти взяти достатній прибуток з такого бізнесу.
Цікаві факти
Про Андалузького коня розповідають багато цікавих фактів. Нижче представлені деякі з них:
- Придумано безліч легенд і забобонів про забарвлення Андалузького коня. Вважалося, що кінь, у якого не було білих відмітин і завитків, невдачливий і має погану славу. Коня з білими плямами вважали добрим і поступливим. Якщо на тілі були завитки, які тварина не могла бачити – поганий знак.
- Понад століття порода виводилася на території Іспанії. Вивезення її представників за кордон не дозволялося. Тварин оберігали ченці – вони не допускали схрещування чистопородних коней з іншими породами.
- Андалузькі скакуни були найкращими в лицарських битвах і боях – з їхньою допомогою наїзники завжди залишалися в ролі переможців. Така бойова слава зробила “іспанок” популярними, через що великі художники епохи Ренесансу писали картини виключно з цією породою.
- Високий хід коня робить його ходу злегка “танцюючою”. Під час рисі кінь здатен з легкістю закидати передні ноги до самих грудей.
Андалузька порода коней вважається найвідомішою в Іспанії. Вона встигла завоювати популярність серед багатьох заводчиків, адже славиться не тільки привабливими зовнішніми характеристиками, а й фізичними даними. Сьогодні вигідно розводити коней тільки за кордоном.