Абердин-ангуська порода корів: характеристика, продуктивність, утримання, розведення

Абердин-ангуська порода корів упевнено посідає першу сходинку в рейтингу популярності великої рогатої худоби (ВРХ). Ця безрога порода належить до м’ясного напряму і досить невибаглива до умов утримання. Розведення цієї продуктивної та скоростиглої породи – прибуткове заняття, що дозволяє отримувати цінне “мармурове” м’ясо.

З історії породи

Порода “Абердин-Ангус” виведена в Шотландії в XIX столітті. Її назва походить від однойменних шотландських графств. Уже під кінець XIX століття ангусів, у кількості 8,5 тисяч голів, доправили до США.

Ангуси червоної масті були виведені в середині ХХ століття. Але американські заводчики відмовляються визнавати їхню приналежність до породи.

У Північній Америці розведення чорних ангусів набуло масштабного характеру, а їхнє м’ясо стало ідеальною сировиною для знаменитих американських стейків. Фермери США оперативно організували “Асоціацію заводчиків породи ангус”, а потім завели племінну книгу, до якої потрапляють тільки особини, що відповідають певним вимогам.

Де поширені

Ангусів масово вирощують у:

• Росії;
• США;
• Новій Зеландії;
• Японії;
• Канаді;
• Великій Британії;
• Аргентині.

Величезні чорні корови дуже витривалі – Шотландія не найтепліша країна, тому тварини добре переносять низькі температури та посуху.

До породу завезли 1958 року. Відтоді почалося поступове зростання їхнього поголів’я. Сьогодні їх вирощують не тільки на м’ясо, а й використовують для селекційної роботи – покращують характеристики місцевих російських порід. Місця поширення породи по :

• Кавказ
• Ставропольський край
• Алтай
• Красноярський край
• Волгоградська область
• Воронезька область
• Оренбурзька область

Породу активно вирощують у Казахстані та Україні.

Особливості абердин-ангуської породи

Головна відмінна риса худоби абердин ангус – чудові смакові якості м’ясного продукту. М’ясо “абердинів” відрізняється особливою структурою – по ньому рівномірно розподілені найтонші жирові прошарки. Абердинська яловичина – єдине м’ясо, яке не погіршує свої властивості з часом. Її не потрібно їсти саме свіжою – “дозріваючи” вона стає тільки смачнішою.

Переваги породи:

• Відрізняються високою м’ясною продуктивністю. Високі смакові якості м’яса – через тонкі жирові прошарки м’ясо набуває унікальної “мармурової” структури.
• Велика вага та крупність. Швидко набирають вагу та збільшуються в розмірах. Щоб уникнути ожиріння, важливо забезпечити правильне харчування худоби.
• Комолість (безрогость). Це домінантна ознака, яку активно передають ангуси при схрещуванні – майже у 100% випадків.
• Швидкий набір ваги. Телята народжуються невеликі, їхня вага – 22-23 кг і 25-26 кг у телиць і бичків відповідно. Телиць осіменяють уже в 14-15 місяців. А бички до двох років мають параметри, необхідні для забою.
• Легко акліматизуються до складних кліматичних умов.
• При схрещуванні добре передають переваги породи – м’ясні якості, скоростиглість і безрогость.
• Плодовиті. Зберігають репродуктивні здібності протягом усього життя. Майже нульова смертність у телят – у них міцний імунітет і відмінне здоров’я. Самки – чудові мами.
• Довго живуть. Середня тривалість життя – 28-30 років.
• Легко проходить отелення. Телята невеликі, тому проблем під час отелення зазвичай не виникає.
• Висока продуктивність.

Конституція та екстер’єр

Ознаки, що дозволяють безпомилково встановити, що перед вами представник абердин-ангуської породи:

• Немає рогів. Причому, як у корів, так і у биків. Відсутність рогів ускладнює життя тільки в дикій природі, а ось у домашньому розведенні ця особливість є просто відмінною ознакою і домінантою породи.
• Чорна масть. Зустрічаються і червоні ангуси, чию приналежність до породи заперечують американські фермери.

Особливості зовнішності:

• Голова. Потужна і важка. Але невеликих розмірів. Тварина виглядає дуже гармонійно – абердини справжня еліта коров’ячого племені. Лоб трохи посунутий вперед – немов ангуси сердяться, потилиця – вузька. Морда акуратна, коротка.
• Тулуб. Мають широкий, глибокий і важкий тулуб – на вигляд худоба дуже потужна і сильна. Лінія спини майже рівна – без прогинів.
• Ноги. Вони змушені переносити велику масу, тому дуже потужні, мускулисті – це видно неозброєним оком. На ногах багато м’яса. Довжина ніг невелика, вони міцно і рівно стоять на землі.
• Шия. Її майже не видно – голова, немов одразу переходить у плечі. Така особливість додає екстер’єру візуальної потужності та сили.
• Поперек і хрест. Стегенця округлої форми, з добре розвиненою мускулатурою.
• Шерсть. Блискуча. Добре захищає від палючого сонця і від вітру.

Якщо ангусів добре годувати, вони мають округлі форми, виглядають потужними та мускулистими.

М’язи тварин добре видно через тонку, пухку та еластичну шкіру. Ангуси вирізняються тонким кістяком – він становить не більше 15-18% від загальної ваги туші. Інші параметри наведені в таблиці 1.

Таблиця 1

Параметр	Стандарт породи
Коса довжина тулуба, см	135-140
Висота в холці, см	120
Ширина грудей, см	46
Глибина грудей, см	67
Жива маса корів/биків, кг	450-500/900-1000
Забійний вихід, %	62-67
Середній удій за рік, л	1700

Абердини – великі та потужні тварини, їхній вигляд здатний навіть налякати. Однак ці чорні здоровані мають досить поступливий характер і не помічені в прояві агресії. Тільки бики, перебуваючи у стадії статевого дозрівання, можуть бути досить лютими.

Чи є не недоліки

За описом порода чудова, але невже в неї немає недоліків? Є, але вони не настільки значні порівняно з перевагами:

• Слабкі ноги. Виникає протиріччя – відгодованій тварині просто важко носити своє тіло. Незважаючи на розвиненість ножної мускулатури, сили ніг недостатньо для підтримки ожирілої туші – тварина починає падати на ноги. Ось чому абердинів не варто сильно відгодовувати. Биків все одно пустять на забій, тому слабкість у ногах не настільки важлива, а ось у корів перевищення ваги допускати ніяк не можна! Ожиріння корів призводить до труднощів перенесення ваги під час виношування плоду та ускладнень під час отелення.
• Вигнута спина. Знавці коров’ячого екстер’єру стверджують, що коропоподібна спина дещо псує привабливість ангусів. Але на якості м’яса це ніяк не позначається! У цьому недоліку навіть є свої плюси – особливості будови дозволяють худобі легко підлаштовуватися під зовнішні умови середовища.
• Потрібні великі пасовища. Саме тому порода більше підходить для фермерських угідь і мисливських господарств.

Продуктивність

Заводчики худоби вирощують чорних шотландських корів тільки заради м’яса – тієї самої цінної мармурової яловичини. Що потрібно знати про продуктивність ангусів:

• З туші виходить 60% чистого м’яса – це вкрай висока продуктивність.
• Самка важить у середньому 500-600 кг, а якщо відгодовувати її цілеспрямовано – 700 кг.
• Бики досягають 1000 кг. Їх забивають у молодому віці – поки м’ясо м’яке та ніжне. Ідеальний для забою вік – 1,5-2 роки.
• За півроку теля набирає вагу 152-158 кг – з 22-28 (вага теляти) до 180 кг.

Дегустатори, що спеціалізуються на м’ясі, можуть за смаком визначити – в якому віці було забито тварину. Помічено, що з роками м’ясо абердинів стає жорсткішим, але зате за всіма іншими показниками воно тільки поліпшується.

Ангуси – однозначні лідери за скоростиглістю та м’ясними характеристиками серед ВРХ м’ясного напряму. Вага корів залежно від віку подана в таблиці 2.

Таблиця 2

Періоди життя	Стать	Вага, кг
при народженні	телиці	до 20
	бички	до 23
7-8 місяців	телиці	160-180
	бички	180-200
16 місяців	бики на відгодівлі	450-460
доросла особина	корови	500-700
	бики	750-1000

Перебуваючи на підсисі до 8 місяців, телята набирають по 800-900 г на добу. А одна корова за час лактації видає 1600-2000 л молока. Зазвичай годуючих корів не здаюють – молоко йде на прогодівлю теляти. Через 8 місяців “молочної кухні” теля важитиме близько 230 кг.

Вимоги до утримання

Для росту і розвитку абердинам достатньо природної кормової бази – їм потрібні великі пасовища, природні або штучні луки. Вони добре переносять холод і спеку, тому, поки не випав сніг і не вдарили морози, вони можуть пастися на вигулі.

Вільний вигул ангусів може бути цілорічним.

Рекомендовані умови вигулу:

1. Бажано, щоб по периметру пасовища росли чагарники та дерева – тоді тварини можуть блукати, жуючи траву, без жодного нагляду та догляду.
2. Якщо поблизу немає дерев, рекомендується зробити навіс від сонця – щоб тварини могли сховатися під ним у години високого сонцестояння.
3. Головне завдання власника стада – забезпечити худобу водою і мінеральною підгодівлею, все інше корови знайдуть самі. За відсутності природної водойми, потрібно організувати поїлки.
4. При утриманні в хліві, важливо утримувати все в чистоті – прибирати гній і всяке сміття.

Завдяки природному утриманню, м’ясо худоби набуває особливого смаку – тонкого і вишуканого.

Якщо в ангусів є вода і корм, вони можуть залишатися на вулиці навіть у холодну пору року. У зимовий період худобу можна загнати в корівники – тут вони утримуються без прив’язі. Причому утеплювати приміщення не потрібно – тварини гріються від тепла, що виділяється їхніми тілами.

Фахівці розповідають про особливості вуличного утримання породи Абердин Ангус. На відео показано спеціальний відгодівельний майданчик для поголів’я:

Харчування

Основу раціону абердинів, що пасуться на вигулі більшу частину року, становить зелений корм. Оскільки взимку поживи на вулиці немає, худобі видають харчування високої якості:

• силос;
• сіно;
• коренеплоди;
• подрібнене зерно;
• комбікорм.

Важливо дотримуватися норм харчування – щоб худоба не ожиріла. Худоба цієї породи вирізняється високою конверсією корму. Щоб тварина набрала 1 кг ваги, їй треба спожити 6,5 кг кормових одиниць, це може бути:

• овес сухий – 6,5 кг;
• або лугова трава – 32,5 кг;
• або сіно – 13 кг.

Мінеральні підгодівлі:

• кісткове борошно;
• знефторений фосфат;
• трикальційфосфат;
• діамонійфосфат та інші.

 Щоб м’ясо мало чудовий смак, характерний для цієї породи, не треба використовувати для годівлі концентрати.

Постійно перебуваючи на пасовищах, доброзичливі ангуси можуть проявляти недовіру до господаря – вони просто забувають про його існування. Буває, корови намагаються піти зі стада – це також треба врахувати, розводячи абердинів. Ще одна проблема – материнський інстинкт корів. Самка може кинутися на людину, якщо вирішить, що її теляті загрожує небезпека. І навіть відсутність рогів у ангусів не допоможе людині, яка зазівалася.

Відгодівля

Найкраще м’ясо отримують від кастрованих бичків. Кастрація проводиться ще в телят. Завдяки кастрації:

• м’ясні волокна стають тоншими, а м’ясо – ніжнішим;
• бички можуть пастися в одному стаді з коровами, не потрібно організовувати для них окреме пасовище;

Під час відгодівлі основу раціону становить:

• подрібнене зерно;
• сіно;
• комбікорми – щоправда, вони погіршують смак м’яса;
• премікси – вітамінні та мінеральні.

Норми годівлі худоби під час відгодівлі, що дають середньодобовий приріст у вазі до 800 г, наведено в таблиці 3.

Таблиця 3

Показник	Вік, міс.
	9-10	11-12	13-14	15-16	17-18	19-20
Жива маса наприкінці періоду, кг	245	290	335	380	425	470
ЕКЕ	5,9	6,3	6,6	7	7,4	8,1
Обмінна енергія, МДж	59	63	66	70	74	81
Суха речовина, кг	6,4	6,8	7,2	7,7	8,2	9
Сирий протеїн, г	800	820	848	920	965	1059
Перетравлюваний протеїн, г	525	560	565	605	632	677
Сира клітковина, г	1570	1700	1870	2090	2370	2491
Крохмаль, г	768	813	879	980	1066	1170
Цукор, г	390	398	400	416	430	472
Сирий жир, г	180	194	207	230	240	263
Сіль кухонна, г	31	34	36	40	42	46

Фермер розповідає, як на фермі організовано відгодівлю бичків на м’ясо, які особливості їхньої годівлі:

Розведення

Розводити ангусів – прибуткове заняття, оскільки їхній молодняк вирізняється високою виживаністю. Телята народжуються міцними, з добрим імунітетом. Годуючись молоком матері, вони отримують весь комплекс мінералів і вітамінів.

З 14 місяців корови готові до осіменіння. Приплід вони можуть приносити щорічно. Часто абердинські корови приносять по два телята одразу. Вони турботливі матері:

• щодня годують теля – до 8-ми місяців;
• наглядає за потомством;
• захищає своє теля від будь-якої небезпеки.

Корів із телятами можна сміливо випускати на вільний випас – самки подбають про захист молодняка.

Вагітність корови триває 9 місяців. Пологи проходять спокійно. Зазвичай фермери тримають 1-2 биків – для покращення стада.

Як проходить отелення

Приміщення має бути сухим і чистим. Запасіться:

• двома рушниками;
• марлею;
• милом;
• йодом;
• нитками;
• бинтом;
• 100 г рослинної олії;
• теплою водою;
• розчином марганцівки;
• простирадлом;
• мішковиною;
• солом’яним джгутом.

Щойно корова почне проявляти занепокоєння, почне озиратися, потрібно промити задню частину тулуба та статеві органи марганцівкою. Розчин роблять слабо-рожевим. Стелять біля корови суху солому.

Менше ніж через годину народжується теля. Його кладуть на чисте простирадло. Пуповина обривається сама, якщо не обірвалася, її треба відрізати, залишивши 10 см від живота теляти. Залишилося перев’язати пуповину нитками й обробляють йодом.

Хвороби

З позицій генетики, чорні та червоні породи ангусів ідентичні. Але вважається, що червоні корови менш холодостійкі. Утім, наукових підтверджень щодо цього немає. Абердини – носії 4 рецесивних генетичних хвороб. Вони проявляються за наявності гена в обох батьків. За статистикою, навіть за таких умов, із 4-х телят хворіє лише одне.

Щоб виявити носіїв нехороших генів, у особин проводять тест ДНК.

Генетичні захворювання:

• Контрактурна арахнодактилія. Спостерігається погіршення рухливості тазостегнових суглобів.
• Множинний артрогрипоз. Хвороба “кривих суглобів”. Заводчики називають телят із таким захворюванням “скрученими”. Суглоби мають погану рухливість, а м’язи ніг атрофовані.
• Нейропатична гідроцефалія. Її ще називають водянкою головного мозку. У телят велика безформна голова.
• Карликові ознаки.
• Нотомелія. Зайві кінцівки.
• Остеопороз. Крихкі кістки.

Телят із такими генетичними хворобами вибраковують – вони не годяться для розведення. Вагітність корови триває 9 місяців. Пологи проходять спокійно. Зазвичай фермери тримають 1-2 биків – для поліпшення стада. Чистопородні корови абердин-агнуської породи слід купувати в племінних господарствах. Тут же можна взяти матеріал для осіменіння.

Племгоспи , в яких є племінне поголів’я:

• “Паризька Комуна” – у Волгоградській області;
• “Аврюз” – Башкортостан;
• ТОВ “Супутник” – у Ленінградській обл. Всеволзький р-н, дер. Лепсарі;
• ГУП ЕСГ “Дятьково” – у Брянській обл. та багато інших.

Догляд за телятами

Утримання телят поділяється на молочний і післямолочний періоди. Найвідповідальніший етап у житті теляти будь-якої породи – перші два тижні. Ангуси дають дуже міцне потомство. Смертність практично нульова. Умови утримання телят протягом перших 14 днів:

• Ясла для телят повинні знаходитися в приміщенні з хорошою вентиляцією та освітленням.
• У хліві, де перебувають телята, має бути постійна температура.
• Не повинно бути протягів. У телят ще погано розвинена терморегуляція тіла, і зміни температури негативно позначаться на їхньому здоров’ї. Ангуси, володіючи міцним імунітетом, на відміну від телят інших порід, практично не хворіють.
• У яслах треба підтримувати чистоту – щоб унеможливити інфекційні захворювання.

Телята отримують усі поживні речовини та імунні речовини з молозива – це поживна рідина, яку дає корова після отелення. Одразу після народження теля має посмоктати вим’я.

Зверніть увагу на такі моменти:

• У перший раз теля має випивати 1-2 л молозива.
• Частота годувань повинна бути – 4-5 разів на добу.
• Якщо теля ослаблене, воно має їсти частіше – 5-6 разів по 1 л, далі – по 2 л.
• Добова норма молозива – 8-10 л.
• На 5-й день теляті дають кип’ячену воду. Його температура має бути такою ж, як у парного молока – 37 °С.
• З 7-го дня – щоб розвивалося травлення, телятам дають дрібностебельчате високоякісне сіно.

Від матері телят відлучають у віці 6-8 місяців. Телята переходять у післямолочний період розвитку. Телята повинні отримувати достатньо сонця – щоб вироблявся вітамін D, який потрібен для росту кісток. Поступово телята переходять на дорослий раціон, гуляючи на випасі разом із коровами, вони мають доступ до поживного зеленого корму.

Порівняння з “конкурентами”

Ангуси відрізняються від інших порід:

• Міцним здоров’ям і низькою смертністю серед телят.
• Мало хворіють, і навіть генетичні захворювання вражають лише 25% телят за наявності гена захворювання в обох батьків.
• Можуть цілий рік пастися на вигулі.
• Телята на підсосі – до 8 місяців, замість 3-х.
• Телята народжуються невеликими – загалом – 16-23 кг, тоді як в інших порід – 20-30 кг. Тому пологи проходять легко і без ускладнень навіть у первісток.
• Телята можуть пастися з матір’ю з першого дня життя.
• Відрізняються високою скоростиглістю.

Основні конкуренти:

• Герефорди. Це найпоширеніша порода. Вони, як і ангуси, легко переносять суворі умови і можуть пастися цілий рік на випасі. Від ангусів їх відрізняє більш потужна передня частина. Багато в чому породи схожі, герефорди також відрізняються легким отеленням, плодючістю, низькою смертністю телят, довголіттям, високою конверсією кормів. А головне, вони також дають чудове “мармурове” м’ясо.
• Симентали. Ще одна популярна порода м’ясного напряму. Вони також великі та мускулисті, як абердини. Крім того, симентали вирізняються високою молочною продуктивністю. М’ясо позбавлене зайвих жировідкладень, але за смаковими якостями воно поступається м’ясу ангусів герефордів.
• Лімузини. Подібно до абердинів вирізняються легкими отеленнями і гарним приростом ваги, в їхньому м’ясі – мало жиру. Але вони вкрай вимогливі до корму та умов утримання, вони вважаються умовно-придатними до цілорічного випасу.

У таблиці № 4 наведено порівняння господарсько-корисних якостей ангусів, сименталів, герефордів і лімузинів:

Таблиця 4

Показники	Бики			Корови
герефорди
Висота в холці, см		140-150	135-140
Маса, кг		1000-1200	600-750
Добові прирости телят, г		900-1300	850-1100
ангуси
Висота в холці, см		130-150	120-140
Маса, кг		900-1200	500-700
Добові прирости телят, г		1000-1200	850-1100
сименталів
Висота в холці, см		150-160	140-145
Маса, кг		1200-1400	750-800
Добові прирости телят, г		1200-1400	900-1200
лімузини
Висота в холці, см		145-155	135-140
Маса, кг		1000-1200	650-700
Добові прирости телят, г		1100-1300	900-1100

Абердин-ангуська порода – справжнє надбання тваринництва. Ця порода, одна з небагатьох, не потребує спеціального догляду – тварини готові жити в природному середовищі цілий рік. За ними не потрібен нагляд, догляд за стадом мінімальний. Розводячи ангусів, ви отримуєте дорогоцінний продукт – унікальне соковите м’ясо, яке високо цінується.