Вирощування грибів шиітаке: інтенсивний та екстенсивний метод

Гриб шиітаке також відомий, як японський лісовий гриб або лентинула їстівна, можна виростити в домашніх умовах, вибравши один із двох простих способів. Він має капелюх від 5 до 20 см у діаметрі, опуклу форму і коричневий або кавовий колір. Як же правильно виростити шиїтаке, розберемося далі.

Способи вирощування

Їх усього два:

• Інтенсивний. Міцелій вноситься в заздалегідь підготовлений субстрат. До його складу мають входити тирса, стружки листяних дерев з трісками, солома, сіно і зерно. Отриману суміш потрібно обов’язково простерилізувати, оскільки спори гриба слабкіші, ніж спори цвілі. Так, якщо не витримати стерильність, цвіль не дасть змоги грибам розмножуватися, тому зібрати бажаний урожай не вдасться.
• Екстенсивний. У природному середовищі гриби ростуть на свіжоспиляних стовбурах дерев. Своїми силами також можна відтворити умови середовища, максимально наближені до природних. Так, засів спор відбувається в отворах, які просвердлюють у колодах. Однак попередньо їх потрібно довгий час витримати в умовах невисокої температури і вологості повітря, щоб гриби змогли прорости. Загалом весь процес – від зараження стовбура спорами до 100%-ї стиглості гриба – потребує 1,5-2 роки.

Щоб швидко зібрати гриби, багато хто воліє вдаватися саме до інтенсивного методу, який дає врожай за кілька місяців.

Інтенсивний метод – вирощування гриба в блоках

Щоб отримати врожай, важливо дотримуватися правильної інструкції – від початку підготовки субстрату до збору грибів. Кожен крок розглянемо окремо.

Вибір міцелію

Міцелій для культивації шиітаке купується на спеціалізованому ринку. Він може бути представлений у трьох видах:

• Зерновий. Це розсип зерна, де розвивалися грибкові спори. Річ у тім, що зерна є чудовим живильним середовищем, де утворюється якісний міцелій у прискореному темпі. Щоб ефективно розвести шиітаке, потрібно додати близько 2% зараженого зерна від загальної маси субстрату.
• Тирсовий. Міцелій розводиться на тирсово-відрубній суміші та використовується для вирощування грибів в однорідному субстраті. Оптимальна концентрація такого міцелію – 5-7% від загальної маси субстрату.
• Рідкий. Такий міцелій розвивається в рідкому середовищі, наприклад, у пивному суслі. Використовується досить рідко і тільки за умови повної стерильності субстрату. Щоб здійснити рідинну інокуляцію, потрібно використовувати спеціальний дозатор. Норма такого міцелію – 20-45 мл на 2-4 кг субстрату.

Експерти з вирощування грибів рекомендують вибирати зерновий міцелій, оскільки він дає змогу зберегти багато генетичних характеристик організму. Так, варто придбати міцелій зернового типу масою 18 кг, який потрібно розфасувати в поліетиленові пакети об’ємом по 200 г зі спеціальною засувкою.

Розфасовка проводиться в чистому приміщенні без вентиляції в такому порядку:

1. Очистити стіл, на якому будуть виконуватися всі роботи, і протерти ганчіркою, яку попередньо змочити в розчині білизни. Одягти стерильні рукавички.
2. Підготувати пакети – продезінфікувати 70% розчином спирту або 10% розчином гіпохлориту натрію.
3. Дістати частини субстрату і викласти в таз, розділяючи руками на окремі зерна.
4. Засипати міцелій із таза в пакети із засувкою. Робити все потрібно максимально швидко.
5. Підготувати повітряні фільтри з туалетного паперу – скласти в багатошаровий квадрат розміром 30х30 мм.
6. Вставити фільтр у пакетик і закрити його засувкою.
7. Усі готові пакетики скріпити за допомогою степлера.

Отриману заготовку можна тримати у вертикальному положенні фільтром догори. Місце зберігання – побутовий холодильник. Термін придатності – до 6 місяців. Міцелій можна дістати безпосередньо перед зараженням субстрату.

Підготовка субстрату

Вирощують гриби в блоках, які готують із субстрату. Він складається з таких елементів:

• Тирса від листяних дерев. Їхня фракція не має бути меншою за 3 мм. Це основа суміші.
• Стружки або дрібна тріска від листяних дерев, щоб підвищити повітропроникність складу. Їх можна замінити сіном, дрібно порубаною соломою від вівса або ячменю.

  Хвойні породи дерев не підходять, оскільки в їхньому складі є смоли, які перешкоджають розвитку міцелію.

• Зерно, заварка, борошно бобових. Вони потрібні для збільшення поживності субстрату.
• Крейда або гіпс. Допомагає поліпшити структуру складу.

Досвідчені городники відзначають, що у великих блоках міцелію складно поширитися по всій поверхні, тому оптимальний розмір – 1,5 кг. При самостійній підготовці субстрату слід витримати таку пропорцію:

• тирса – 50%;
• солома або тріска – 25%;
• зерно, висівки, заварка, борошно – 25% у довільному поєднанні;
• крейда або гіпс – до 1% від усієї маси.

У відсотковому співвідношенні вагу можна змінювати, але загальна частка тирси і соломи або тріски в готовому субстраті не повинна бути меншою за 70%.

Виділяють також такі варіанти субстратних сумішей:

• 41 кг тирси, 8 кг злакових висівок, 1 кг цукру і 25 л води;
• кора і тирса у співвідношенні 1 до 1 або 1 до 2;
• кора, тирса і солома у співвідношенні 1:1:1;
• тирса і рисові залишки у співвідношенні 1 до 4.

Незалежно від складу субстрату, його потрібно підготувати до інокуляції в три етапи:

1. Подрібнення. Щоб отримати компактну суміш без великих ділянок пустот, максимально сприятливу для розвитку міцелію, потрібно подрібнити кожну частину субстрату. Якщо використовується солома, її потрібно розділити на частини по 5-10 см.
2. Змішування. З попереднього етапу виходять цілісні компоненти, які потрібно ретельно змішати до однорідної консистенції в одній тарі.
3. Обробка. Фінальний етап, на якому створюється вільний життєвий простір, де гриби можуть плодоносити. Дозволяє очистити субстрат від бактерій і цвілі шляхом стерилізації та формування блоків. Як це робиться, детально читайте нижче.

Стерилізація, інокуляція та пакування субстрату

В умовах, сприятливих для розвитку грибів, також активно розмножується цвіль, яка може навіть заглушити розвиток грибкових спорів. Щоб не допустити цього, потрібна стерилізація, яка дозволить знищити всі бактерії. Виконати цю процедуру можна двома способами.

Запарити субстрат окропом, а після упакувати в пакети

Порядок дій такий:

1. У велику чисту емальовану ємність із кришкою висипати весь субстрат і влити крутий окріп. Закрити кришку і укутати ємність ковдрою. Залишити на 10 годин.
2. Вилити надлишки води й остудити суміш до кімнатної температури із закритою кришкою, а після розфасувати по чистих пакетах. Працювати потрібно строго в рукавичках. Тут важливо врахувати один нюанс – шиітаке вирощують у пакетах із вентиляцією. Так, спочатку можна придбати спеціальні пакети з передбаченою вентиляцією, а можна використовувати і класичні пакети, але самостійно проткнути отвори збоку після утворення блоку.
3. Як тільки буде заповнений пакет, у центрі суміші зробити невелику лунку, куди рівномірно внести міцелій. Як правило, його кількість – не більше 3-5% від загальної ваги блоку. Так, якщо він має об’єм у 2,5 кг, то потрібно від 100 до 150 г міцелію.
4. Вставити в горлечко пробку діаметром 2 см, підготовлену зі стерильної вати. Це дасть змогу створити особливий газообмін, необхідний для розвитку гриба. Якщо використовуються спеціальні пакети, то вставляти пробку не потрібно, оскільки в них газообмін здійснюється через фільтри.
5. Наглухо зав’язати пакет.

Упакувати в пакети, а потім простерилізувати в окропі

Цей спосіб відрізняється від першого кількома нюансами і проводиться в такому порядку:

1. Заповнити пакет субстратом і зав’язати, але не туго. Помістити в каструлю.
2. Влити воду до рівня зав’язки. Поставити на невеликий вогонь і кип’ятити 2-3 години.
3. Дістати пакет і охолодити до кімнатної температури.
4. Одягти стерильні рукавички і провести заповнення міцелієм так само, як і в попередньому способі.
5. Блок у пакеті сформувати у вигляді бруска, щоб нижня частина була трохи меншою за верхню, оскільки в цьому разі гриби розвиватимуться як нагорі, так і з боків.

Інкубація, пророщування міцелію

Це період, протягом якого гриб інтенсивно освоює рослинну суміш і вбирає необхідні компоненти для свого розвитку. Так, щоб міцелій розвивався в домашніх умовах, потрібно забезпечити правильну температуру повітря, при цьому не важливі показники вологості, оскільки процес формування відбувається в ємностях.

Блоки потрібно встановити на піднесеній поверхні – від 20 см вище від рівня підлоги. Є й альтернативний варіант – підвісити на гачку, щоб також забезпечити максимальне газовідведення. У будь-якому разі оптимальна температура – +25…+27 градусів. Якщо вона перевищуватиме 28 градусів, то значно підвищиться ймовірність загибелі міцелію, оскільки створені умови будуть максимально сприятливими для активної життєдіяльності шкідливих організмів, особливо плісняви триходерма або нейроспора.

Залежно від обсягів внесеного міцелію і складу субстрату період інкубації може зайняти від 40 до 110 діб. Протягом цього часу спори гриба будуть поступово заповнювати бак, після чого з’являться горбки білого кольору, які через деякий час набудуть коричневого забарвлення, що називається фазою “коричневого” блоку. Такий колір зумовлений роботою поліфенолоксидази – ферменту, що активізується за сильного освітлення і присутності кисню.

Варто зазначити, що на поверхні субстрату поступово утворюється захисний шар, що запобігає потраплянню всередину суміші шкідливих організмів і попереджає її висихання. Щоб посилити цей шар, варто в період інкубації щодня по 7-9 годин освітлювати утворення. Оптимальна потужність світла – 50-120 люксів. Це також прискорить процес появи примордіїв.

Отже, коли горбки, що з’явилися, стануть коричневими, потрібно видалити пакет із блоку, а сам блок перекласти в приміщення, де буде проводитися подальше вирощування.

Щоб сприяти активнішому зростанню шиітаке, після видалення пакета варто перекласти блок у ємність і залити холодною водою. Після 24 годин злити надлишки води.

Догляд за грибами

Для отримання хорошого врожаю в період плодоутворення потрібно забезпечити вологе середовище, невисоку температуру повітря і хороше освітлення, а в іншому разі примордії в процесі свого активного утворення будуть схильні до негативних впливів. Щоб створити такий мікроклімат, потрібно виставити такі параметри:

• температура повітря для теплолюбних штамів – +21 градус, а для холодолюбних – +16 градусів (тип штамів потрібно уточнити у продавця міцелію);
• вологість повітря – 85%;
• освітлення – близько 10 годин на день.

Якщо відсутнє денне світло, слід використовувати лампи. Чим тьмяніше освітлення, тим блідішими будуть капелюшки шиїтаке.

Особливу увагу потрібно приділити обприскуванню – його потрібно проводити щодня. До того ж рекомендується регулярно провітрювати приміщення.

Збір врожаю і перехідний період

У середньому за сезон можна 3 рази зібрати врожай, після чого потрібно замінити блоки. Гриби готові до зрізання, якщо краї капелюшка практично випрямлені і більше не загинаються всередину. Сам збір проводиться таким чином:

1. За 4-6 годин до зрізання знизити вологість повітря до 60%. Це допоможе надати кутикулі капелюшка жорсткості, що необхідно для збільшення терміну зберігання грибів.
2. Зняти гриби так, щоб у блоці не залишилося ніжок. Вони приваблюватимуть шкідників або посприяють появі небезпечної цвілі.

Після збору врожаю починається перехідний період, протягом якого грибниця повинна накопичити поживні елементи із субстрату для наступного раунду плодоношення. Для прискорення цього процесу температуру повітря потрібно підняти до +20…+25 градусів. До того ж варто підтримувати досить низьку вологість повітря – до 50%. При цьому важливо повністю видалити залишки дозрівання попереднього приплоду. Ще один секрет отримання хорошого врожаю грибів шиітаке полягає в обробці блоків від різних шкідників і хвороб.

Як правило, за належного догляду можна забезпечити 2-4 хвилі дозрівання плодів з однієї упаковки. Перехідний період між цими хвилями становить близько 2-3 тижнів.

Екстенсивний метод – вирощування гриба на відрізках колод

При такому вирощуванні грибів потрібно створити умови, максимально наближені до природних. Так, гриби будуть рости в природному для себе середовищі, тобто не на субстратних блоках, а на колодах.

З етапами даного методу вирощування шиітаке можна ознайомитися з таблиці:

Етап	Вимоги	Час і тривалість
Заготівля деревини	Вибирається деревина листяних порід. Довжина чурок має становити від 1 до 1,5 м, а діаметр – від 0,1 до 1,2 м. Оптимальна вологість – від 35 до 70%.	Після осіннього листопаду і до початку руху соків у деревині навесні.
Підготовка чурок	Укласти чурки в стіс для зберігання до наступного етапу. При надмірній сухості полити за 2-3 дні до інокуляції. Очистити від лишайників і моху.	Через 2-3 місяці після першого етапу.
Інокуляція	У шаховому порядку висвердлити отвори на відстані 10-15 см. Їх потрібно заповнити міцелієм, закупорити воском або парафіном, щоб не допустити потрапляння бактерій і втрати вологи. Норма внесення міцелію – від 5 до 10% від маси чурки.	Через 2-3 місяці після заготівлі.
Інкубація	Температура повітря має бути від 20 до 26 градусів, а вологість – від 60 до 80%. Оптимальне місце розташування чурок – сараї, ангари, теплиці, парники та інші місця, де можна забезпечити відповідні умови.	Через 6-18 місяців після інокуляції. Коли міцелій вийде на поверхню, а чурка не буде дзвеніти при ударі, завершиться період інкубації.
Індукція утворення плодів	Замочити чурки в бочках, річці або ставку, щоб підвищити вологість деревини до 75-85%.	Влітку – від 10 до 24 годин, а взимку – від 48 до 72 годин.
Утворення плодів	Прийнятна температура повітря – 12…18 градусів, відносна вологість -70-85%, а освітленість – близько 100 люкс. Штабелювати чурки Х-подібно, накрити захисним покривалом білого кольору, який має пропускати світло і повітря, щоб стабілізувати мікроклімат.	Від 3 до 10 днів.
Плодоношення	Температуру повітря залишити як і при утворенні плодів, але вологість опустити до 60-75%, а освітленість підвищити до 200 люкс. Зняти захисне покриття, щоб поліпшити вентиляцію і знизити вологість. Вихід грибів – від 15 до 20% від маси колод.	Триває 7-14 днів. Загалом становить від 3 до 6 років. Після першої хвилі наступне плодоношення здійснюється після періоду спокою, коли проводиться індукція замочуванням колод.
Період відпочинку	Нормальна температура повітря – +20…+26 градусів, а вологість – 60-80%. Слід підтримувати вологість деревини на рівні 30-40%.	1-3 місяці після збору врожаю.

Від кожного етапу залежить урожайність грибів. Що особливо слід врахувати в такій тонкій справі, з’ясуємо далі.

Підготовка колод

Як блок виступатимуть фрагменти стовбурів. Вибирати варто колоди таких дерев:

• дуба (найкращий варіант);
• бука;
• каштана;
• граба;
• берези;
• верби;
• вільхи;
• осики;
• тополі;
• клена.

До складу шиїтакі входить танназа – фермент, який сприяє розкладанню дубильних речовин, завдяки чому гриб здатний освоювати деревини дуба.

Спилювати дерева потрібно під час вмісту в деревному соку максимальної кількості цукру – у період після скидання листя восени і до початку руху соків навесні. Оптимальна вологість деревини – від 40 до 50%. При цьому вибирати потрібно фрагменти деревини, на яких відсутні ознаки ураження шкідниками і ксилотрофами.

Стовбури потрібно розпиляти на чурбанчики завдовжки 1-1,5 м і діаметром 10-20 см, які потрібно витримати у відкритій місцевості від 1 до 3 місяців. Тільки після цього можна просвердлити в них отвори, щоб зробити засів. Дані роботи рекомендується проводити на чистій поліетиленовій плівці. Отвори виконати в середині бічної поверхні колоди в шаховому порядку. Їх оптимальний діаметр – 2 см, а глибина – 1,5 см. Між отворами по колу потрібно витримати відстань у 6 см.

Вибір штамів

Засів колоди передбачає досить високу витрату міцелію – не менше 200 г на кожен погонний метр колоди. Залежно від того, в якій кліматичній місцевості будуть вирощуватися шиітаке, вибирають штами:

• теплолюбні (літні) – відмінно плодоносять з травня до вересня в умовах вологого теплого клімату за температури +14…+27 градусів;
• холодолюбні (осінньо-весняні) – дають гарний урожай при температурі +7…+16 градусів з березня по травень і з вересня по листопад, гриби виходять відмінної якості, але повільно розвиваються;
• позасезонні – можуть плодоносити в деревині за температури +10…+25 градусів із травня до листопада, а якщо ж використовувати ці штами для вирощування грибів у закритих приміщеннях за умов контролю мікроклімату, отримувати врожай можна цілий рік.

Інокуляція

Проводиться в такому порядку:

1. В отвори витриманих чурок помістити зерновий міцелій і ущільнити їх так, щоб до країв залишався 1 см.
2. Отвори закрити садовим варом або будівельною замазкою, щоб попередити висипання міцелію.
3. Засіяні колоди викласти штабелем у місці майбутнього плодоношення. Це має бути затінена рослинами з трьох боків площа, яка виходить відкритим боком на захід або на схід. Кращі, якщо місце розташоване в низині, де відзначається підвищена вологість повітря і землі. Оптимальна температура повітря – +24…+28 градусів, а вологість – від 70 до 90%.

У середній смузі та південних регіонах із зимівлею міцелію не виникне жодних проблем. Досить укрити чурки соломою або перенести їх у підвал.

Міцелій у деревині розростається протягом нетривалого часу – від 6 до 18 місяців. Точна тривалість інкубаційного періоду залежить і від якості міцелію, і кількості посіяного матеріалу, і температури повітря, і його вологості. Загалом шиїтаке живе на колодах від 5 до 7 років.

Від стимуляції росту грибів до збору врожаю

Як тільки грибниця повністю проросте, потрібно простимулювати утворення плодів таким чином:

1. Замочити колоди у воді на 24-72 години.
2. Поставити колоди вертикально або під нахилом у затемненому, але не теплому місці.

Уже через 7-10 днів з’являться перші зачатки плодових тіл. Як правило, шиїтаке плодоносить двічі на рік. Після кожного такого періоду настає час спокою, коли чурки потрібно вкрити повітропроникним матеріалом, щоб зберегти стабільні параметри навколишнього середовища.

Залежно від розмірів колод гриби виростають від 2 до 5 років. За весь час у середньому з 1 кв. м. деревини можна зібрати від 200 до 250 кг врожаю.

Вирощування в теплиці

Шиітаке підходить і для вирощування в теплиці, але потрібно врахувати, що дана конструкція закритого ґрунту після грибів стає непридатною для подальшої культивації овочів, оскільки в повітрі залишається велика кількість спорів. Вирощувати шиітаке в теплиці можна і на пнях, але частіше використовується інтенсивний метод. При цьому до уваги варто взяти такі поради:

• Перед посівом міцелію всередині теплиці потрібно встановити металеві стелажі з полицями, заповненими поживною сумішшю. У подібних ємностях потрібно вивести субстрат.
• Якщо використовується інтенсивний метод вирощування, застосовувати той самий субстрат, який готується для блоків. Як наповнювач можна використовувати суміш із соломи та тирси, а краще додати до неї висівки або зерно. Готову суміш у будь-якому разі обдати окропом. Це потрібно для знищення патологічної мікрофлори та захисту врожаю від хвороб. Після вже проводиться посів міцелію.
• Грядки можна вкрити плівкою до дозрівання перших плодових тіл, оскільки після їхньої появи в приміщенні дещо знижується температура повітря.
• Гриби будуть рости і без зовнішніх укриттів, але в цьому випадку їх слід регулярно оглядати, щоб вчасно виявити і прибрати пошкоджені плоди.
• Після збору врожаю ґрунт варто знову обдати окропом, але якщо культивацію грибів проводили на одному і тому ж місці кілька років поспіль, субстрат підлягає утилізації.

Відео: вирощування шиітаке на пнях

Як посадити міцелій гриба шиітаке на пеньку, наочно показується в наступному відео:

Шиітаке – це цілющий гриб, який використовують і для їжі, і для приготування настоянки з лікувальними властивостями. Він допомагає знизити зростання злоякісних утворень, зміцнити імунітет і впоратися з хімічними отруєннями. Виростити ці гриби можна одним із двох способів, виходячи з власних можливостей і потреб.