Вапнування ґрунту: для чого потрібно, як і коли виконувати, визначення кислотності

Вапнування – спосіб хімічної нормалізації кислих ґрунтів, що полягає у внесенні в них добрив вапняного типу: кальциту, доломіту, вапняку, цукрових відходів, гашеного вапна тощо. Крім регулювання кислотності, метою цього методу є підвищення родючості ґрунту і поліпшення його фізичних властивостей.

Як визначити кислотність ґрунту

Є кілька способів визначити рівень показника кислотності в ґрунті. Але спочатку з’ясуємо, які є види ґрунтів за ступенем кислотності:

• рН 4,0-5,0. Різко кисла. Частіше виникає у вологому кліматі та є прикладом підзолистих, болотистих, жовтоземних, червоноземно-підзолистих та ін. ґрунтів. Вони сильно вилужені сполуками вапна, калію, бору, сірки, цинку, кобальту і йоду. Доступність фосфатів знижується. Багато с/г рослин потребують зміни такої реакції довкілля, але застосовувати вапно потрібно з великою обережністю. Ґрунти з даним рН найбільш підходять для кислотолюбних і кислотостійких рослин.
• рН 5,0-6,0. Сильнокисла реакція. Звичайна для ґрунтів місць із вологим кліматом (підзолисті, судоло-підзолисті, бурі, ненасичені лісові, жовтоземи і червоноземи). Стан сполук фосфату, заліза, алюмінію, марганцю, кальцію, калію, бору, кобальту, йоду подібний до різко кислих.
• рН 6,0-6,5. Слабокисла реакція. Поширена у вологому кліматі (насичені жовтоземи та червоноземи, вилужені чорноземи, сірі та бурі лісові ґрунти). Фосфати доступні, а токсичність алюмінію і марганцю знижена/відсутня. Дефіцит сірки, кальцію, калію, бору, кобальту і йоду не спостерігається.
• pH 6,5-7,5. Нейтральна реакція. Характерна для звичайного чорнозему. Хороші фізичні умови, відмінна структура, інтенсивна мікробіологічна діяльність, оптимальні умови для підживлення фосфором, азотом і мінеральними речовинами, високий рівень плодючості.
• pH 7,5-8,5 (8,7). Слаболужні умови. Спостерігаються в південних чорноземах, карбонатних ґрунтах, сухих і напівпустельних степах. Може бути дефіцит фосфатів, заліза, цинку та марганцю. Нестача цинку та міді виникає за систематичного вживання фосфору. Мікробіологічна активність, здатність до нітрифікації, умови постачання азотом і наявність багатьох зольних елементів – на хорошому рівні.
• pH 8,5(8,7)-10,0. Сильнолужні умови. Високий показник характерний для материнської породи багатьох чорноземних і каштанових ґрунтів. У цьому випадку лужність не чинить істотного впливу на сільськогосподарські культури, але не корисна для дерев, особливо яблуні та вишні.
• pH 10-12. Різколужні умови. Зустрічаються в сухому кліматі. Це можуть бути солонці, содові солончаки. Можливі знижена доступність фосфатів, дефіцит заліза і марганцю, надлишок бору. Ґрунти характеризуються несприятливими фізичними умовами, безструктурністю та пригніченням мікробної активності. Потребують великих доз гіпсу, інакше вони не придатні для сільськогосподарського використання.

Далі способи, якими визначається рівень кислотності.

Столовий оцет

Що знадобиться для експерименту: зразок ґрунту, трохи звичайного оцту, клейонка (або поверхня, яку не шкода). Як виконати тест:

1. На клейонку покладіть жменю землі з саду.
2. Налийте зверху кілька крапель звичайного оцту. Якщо:
   • з’являються бульбашки і слабке шипіння – ґрунт нейтральний або лужний, і не потребує вапнування;
   • реакції немає ніякої – ґрунт кислий.

Чай із листя вишні або смородини

Що вам знадобиться: зразок ґрунту, 5 листків вишні або смородини, 200 мл гарячої води, одна літрова банка. Як виконати тест:

1. Покладіть листя в банку, залийте окропом і почекайте, поки вода охолоне до кімнатної температури.
2. Потім насипте в ємність трохи землі. Якщо ґрунт кислий, рідина забарвиться в червонуватий колір, нейтральний – стане зеленуватим (листя наче злиняє), слабокислий – вода стане синьою.

Виноградний сік (не вино)

Вам знадобляться: зразок ґрунту, 50 мл виноградного соку (виключно натурального, без усіляких добавок), прозора ємність. Як виконати перевірку:

1. Налийте виноградний сік у банку.
2. Зберіть трохи ґрунту в ємність із соком. Якщо реакції немає, то ґрунт кислий. З’являється піна, бульбашки повітря, і рідина стала іншого кольору – ґрунт лужний або нейтральний.

Сода

Що вам потрібно для експерименту: зразок ґрунту, харчова сода, чиста вода кімнатної температури, контейнер. Як провести тестування:

1. Змішайте трохи ґрунту в контейнері з водою, щоб вийшла паста.
2. Додайте трохи харчової соди і почекайте кілька секунд. Якщо на поверхні з’являються бульбашки і вони починають шипіти, значить, ґрунт кислий. Якщо жодних реакцій не відбулося – кислотність у нормі.

За допомогою смужки лакмусового паперу

Для перевірки кислотності можна придбати спеціальний індикаторний папір (лакмусовий) – можливо, ви пам’ятаєте його зі шкільних уроків хімії. Також знадобляться: зразок ґрунту, звичайна склянка, і 50 мл дистильованої води.

Щоб оцінка була найбільш точною, візьміть кілька зразків ґрунту з різних зон ділянки.

Як виконати тест:

1. Помістіть ґрунт у чисту склянку.
2. Додайте дистильовану воду, і добре збовтайте протягом 5 хвилин.
3. Отриманому розчину дайте настоятися протягом однієї години, регулярно струшуючи. Потім опустіть у нього маркерний папір. Якщо індикатор:
   • порозовів – ґрунт середньокислий;
   • став зеленувато-блакитним – слабокислий;
   • нейтральний ґрунт покаже синій колір.
4. Для точного визначення стану ґрунту порівняйте отриманий відтінок зі шкалою на упаковці з-під лакмусового паперу.

За рослинами-індикаторами

Про підвищення кислотності ґрунту здатні розповісти бур’яни, що ростуть на ньому. Наприклад, жовтець, м’ята, подорожник і щавель – любителі ґрунтів із підвищеною кислотністю. А ось наявність лободи, конюшини, мати-й-мачухи та польової трави свідчить про нейтральний або слабокислий ґрунт.

Детальніше про зв’язок бур’янів, що ростуть, і кислотності ґрунту можна дізнатися з таблиці:

Рослини-індикатори	Показник (pH)	Кислотність
Білий буркун, польова берізка, весняний горицвіт, городній осот	6,5-7,5	нейтральна
Непахуча ромашка, лучна волошка, польова берізка, собача фіалка, повзучий пирій	4-5,5	середньокислий
	5,5-6,5	слабокислий
Зелені та сфагнові мохи, повзучий жовтець, білоус, верес, кислиця, польовий хвощ, щучка, кропива, поповник, Іван-да-Мар’я, пікульнік	менше 4	сильнокисла

Коли і для чого застосовують вапнування ґрунту

Коли ємність катіонного обміну ґрунту заповнена позитивно зарядженими іонами водню (а саме це відбуватиметься за підвищеної кислотності), такі поживні речовини, як азот, фосфор і калій, не надходитимуть у землю, а це негативно впливає на ріст і розвиток рослин.

Закислення ґрунту погіршує фіксацію азоту, збільшуючи концентрацію розчинених металів і дефіцит кальцію в ґрунті.

Вапнування дасть такі переваги:

• зниження потенціалу токсичності Mn2+ і Al3+;
• підвищена мікробна активність;
• поліпшення фізичного стану (краща будова), симбіотичної азотфіксації та смакових якостей;
• це недороге джерело поживних речовин Ca2+ і Mg2+, яких не вистачає за низького pH.

Для забезпечення своєчасного вапнування ґрунту можна розрахувати економічний ефект від процедури – термін окупності та чистий прибуток. Для цього слід розрахувати витрати на закупівлю вапняної суміші та її розподіл, а також приріст плодів у роки після вапнування.

Очевидно, що якщо вапно вноситься в дуже кислі ґрунти, і в них висаджуються чутливі до вапнування культури (овочі, кормові рослини і картопля), буде досягнуто найшвидшої віддачі.

Завдяки нейтралізації ґрунту рослини більше не страждатимуть від шкідливого впливу кислоти, і отримають більше поживних речовин, ніж раніше.

Види вапняних добрив

Є два основних типи матеріалів для вапнування. Перший – “кальцитовий вапняк”. Це вапно, яке містить тільки карбонат кальцію (CaCO3), гідроксид кальцію [Ca(OH)2] або оксид кальцію (CaO). Використовується як стандарт і має рейтинг CCE – 100. Інші матеріали оцінюються по відношенню до нього.

Другий тип містить велику кількість карбонату магнію (MgCO3) і називається “доломітове вапно”. Матеріал слід використовувати, якщо в ґрунті мало MgCO3. В іншому разі краще застосовувати кальцитове вапно. Доломіт може мати значення CCE, що перевищують 100, залежно від чистоти. Також вапняні добрива поділяються на:

• тверді породи вапняку, які придатні до застосування після розмелювання або випалювання;
• м’які вапняні породи;
• промислові відходи з високим відсотком вапна у складі.

Особливості вапнування ґрунту

Кількість витрати вапна залежить від кількох умов. Вони такі:

• кислотність ґрунту та його механічний склад (у ґрунти з сильною кислотністю вапно вносять у підвищених дозах);
• вид вапняних добрив і глибина їх внесення;
• час, що минув з моменту останнього внесення підживлення.

Найбільш поширеним та ефективним вапняним добривом є мелений вапняк. Але використовуються й інші матеріали з різним вмістом вапна в складі:

Найменування підживлення	Кількість вапна у складі, %
Торф’яна зола	10-50
Белітове борошно	80-90
Пушонка/гашене вапно	135
Дефекат бурякових заводів	75
Карбідне вапно/іл	140
Мелені доломіти	75-108
Підзол шкіряних заводів	110
Мелена крейда	90-100
Обпалений доломітовий пил	150
Вапняний туф	75-96
Мартенівський шлак	85
Озерне вапно	70-96
Цементний пил	80
Доломітове борошно	95-108
Мергель	25-75
Сланцева зола	65-80
Торфотуфи	10-50
Газове вапно	120

Норма внесення меленого вапняку в ґрунт

Норми внесення меленої підгодівлі в таблиці вказані виходячи з умов закладання на глибину 20 сантиметрів і поширення на 1 квадратний метр.

Кислотність ґрунту (рН)	Норма внесення для глинистих і суглинкових ґрунтів	Норма внесення для піщаних і супіщаних ґрунтів
Дуже сильний (рН≤4)	500-600 і більше грам	300-400 грам
Сильна (рН=4,1-4,5)	400-500 грам	250-300 грам
Середня (рН=4,6-5,0)	300-400 грам	200-400 грам
Слабкий (рН=5,1-5,5)	300-250 грам	вапнування не застосовується
Близька до нейтральної (рН=5,5-6,0)	вапнування не застосовується	вапнування не застосовується

Щоб правильно визначити кількість використовуваного вапняного добрива, помножте зазначену кількість меленого вапняку на 100 і поділіть на відсотковий вміст вапна, вказаний у другому стовпчику попередньої таблиці (де вказана кількість вапна в різних підгодівлях).

Способи вапнування ґрунту

Процедура буває основною і повторною, і проводиться різними способами. Основне (меліоративне) вапнування проводять на ґрунтах із підвищеною кислотністю (рН 5,5 і менше), з метою забезпечення заданої або оптимальної реакції середовища в ґрунті. Тут застосовуються повні дози матеріалів.

Повторне (підтримуюче) вапнування застосовують, щоб зберегти створений вапнуванням оптимальний для рослин рівень реакції середовища в ґрунті. Воно має компенсувати щорічні втрати вапна в землі внаслідок вимивання з атмосферними опадами та виносу з відчужуваною рослинною продукцією.

Вапнування пушонкою (гідроксидом кальцію)

Пушонку використовують для обробки великих дерев і чагарників від шкідників. Гашене вапно застосовується і як добриво, але потрібно заздалегідь з’ясувати рівень кислотності ґрунту.

Які ґрунти підлягають такому вапнуванню:

• На яких будуть висаджуватися абсолютні “противники” кислоти: капуста, цибуля, буряк, морква, шпинат, люцерна, селера.
• Ті, де будуть вирощуватися любителі нейтральних ґрунтів: салат, огірки, квасоля, злаки, кукурудза, соняшники, виноград.

Якщо процедура проводиться восени, під час оранки змішайте гашений порошок із ґрунтом, щоб активувати дію складу. Інгредієнти мають бути рівномірно розподілені.

На 1 квадратний метр сильнокислої землі знадобиться 650 грам пушонки. Якщо ґрунт середньокислий – 520 грам, якщо слабокислий – 450 грам.

10-літрова каструля вміщує до 25 кг гашеного вапна.

Вапнування ґрунту вапном

Ґрунт зазвичай засипають вапном на глибину 20 см, але при внесенні неповної кількості (наприклад, 1/4 повної дози) можна засипати лише на 4-6 см.

Вапно найкраще використовувати на глинистих і суглинних ґрунтах.

Що робити:

1. Насипте на ділянку невеликий шар негашеного вапна.
2. Залийте вапно водою. Витрата – на 100 кг підживлення 3-4 літри води.
3. Через півгодини перекопайте землю.

Вапнування ґрунту навесні яєчною шкаралупою навесні

Більшість дачників, можливо, чули про застосування яєчної шкаралупи на городі, але вперто продовжують удобрювати ґрунт крейдою і вапном. Так, ці матеріали також містять карбонат кальцію, який використовується для деоксигенації ґрунту, але в них немає таких корисних для рослин елементів, як:

• сірка;
• фосфор;
• кремній тощо. д.

Яєчна шкаралупа містить близько трьох десятків мікроелементів, що збагачують ґрунт, розпушують його структуру, запобігають появі бур’янів і пересиханню поверхні. Також цю підгодівлю можна вносити навесні, перед посадками, вона не зашкодить рослинам.

Використовуйте тільки сиру, свіжу яєчну шкаралупу.

Щоб використовувати шкаралупу для вапнування, потрібно її подрібнити. Займатися цим слід поступово. Якщо ви зібрали 1 кг яєчної сировини, можна приступати до справи:

1. Постеліть на стіл чисту м’яку тканину (можна щільний брезент).
2. Розкладіть на поверхні шкаралупу і залиште на годину-другу. Просушені шкаралупи подрібнюються швидше.
3. Розімніть шкаралупу дерев’яною качалкою, а потім перемолотіть у кавомолці або пропустіть через м’ясорубку. Це необхідно зробити, тому що великі шматки шкідливі для ґрунту – вони повільно розкладаються.
4. Приготований порошок зі шкаралупи розкладіть по ємностях і щільно закрийте кришками.

Можна зробити комбіноване добриво (компост) – спекти яєчну шкаралупу із золою на багатті або в духовці. Це добриво буде багате на фосфор, калій, магній і карбонат кальцію. Воно приносить більше користі для кислої глини, покращуючи її структуру.

Усередині шкаралупи залишається тонкий шар сухого білка у вигляді плівки, а він є хорошим фітонутрієнтом для рослин. Якщо спалити сировину в духовці або на відкритому вогні, плівочка всередині випарується, тому є сенс зробити кілька видів добрив зі шкаралупи.

Як приготувати рідке підживлення, яке чудово підходить для підвищення врожаю капусти, коренеплодів, цибулі, овочів, сливи та вишні:

1. Насипте порошок, отриманий зі шкаралупи, в скляну пляшку і додайте води (можна не подрібнювати в пил, а просто розламати).
2. Щільно закрийте кришку і відправте банку в темне прохолодне місце на 2 тижні.
3. Через визначений термін вода помутніє і набуде неприємного запаху. Це означає, що добриво готове.
4. Перед підживленням рослин розбавте добриво у співвідношенні 1:3 звичайною водою.

Звичайно, просте використання яєчного порошку не є повною заміною вапнування ґрунту, але якщо ви робитимете це з року в рік, то зможете значно збільшити врожайність на ділянці.

Коли краще робити вапнування

Вапнування проводять переважно восени. Найкраще робити це перед перекопуванням або оранкою, оскільки добриво не почне працювати, поки не буде внесено в землю:

• До настання холодів вапно встигне виконати частину поставлених перед ним завдань, і цей процес триватиме до зими.
• До весни ґрунт істотно зміниться – кислотність знизиться, а мікроелементів у ньому стане більше.

Взимку посипати засніжені грядки вапном не має сенсу. До весни добрива втратять більшу частину поживних речовин.

Навесні землю повноцінно вапнують тільки, якщо кислотність надто висока і на ділянці не будуть проводитися посадки в цьому сезоні. В інших випадках вапно розподіляють тонким шаром і перекопують. Цю роботу проводять за 3 тижні до посадки, щоб активні речовини:

• встигли подіяти;
• не обпекли кореневища рослин.

Результати регулярно проведеного вапнування

Вапнування кислих ґрунтів – це простий екологічний спосіб підвищити рівень родючості ґрунту на вашій ділянці.

За рахунок чого досягається позитивний ефект:

• прискорене прийняття мінеральних елементів;
• активізація життєдіяльності деяких корисних для садових рослин мікроорганізмів, таких як ризобактерії та ін.;
• недопущення поглинання рослинами отруйних речовин – це особливо важливо в районах, близьких до промислових зон;
• підвищується водостійкість, завдяки чому вода і добрива довго не залишають кореневу систему і бульби;
• земля збагачується корисними елементами (кальцій, магній, фтор).

Усі ці фактори дають змогу збирати екологічно чистий і рясний урожай із настанням осіннього сезону.

Вапнування ґрунту – дуже важливий процес. Він вимагає ретельного аналізу ґрунту і підбору добрив, правильної підготовки та внесення, обліку дозувань тощо. д. Якщо все зробити згідно з рекомендаціями, то стан ґрунту покращиться, повернеться його нормальна кислотність, і, як наслідок, ґрунт стане сприятливішим для культур, що ростуть на ньому, підвищиться врожайність.