Обробіток ріпаку: посів, догляд і збирання врожаю

Ріпак – однорічна олійна культура, широко поширена у світі. Ця рослина практично безвідходна, її вирощують у харчових і технічних цілях. Врожай можна отримувати влітку і восени, висіваючи озимий і ярий ріпак, відповідно.

Вимоги до зростання

Ріпак належить до хрестоцвітих і має невідоме походження. Припускають, що він з’явився шляхом схрещування суріпиці та польової капусти. Культура невимоглива, але при промисловому вирощуванні їй створюють максимально сприятливі умови, які є запорукою високих урожаїв.

Світло

Ріпак, як більшість польових і пасовищних культур, потребує хорошого освітлення. Він погано реагує на дефіцит світла і загущеність посадок.

Розглянемо, як ефект затінення відбивається на зовнішньому вигляді та характеристиках ріпаку:

• забарвлення блідне;
• стебла стоншуються;
• міжвузля витягуються;
• рослини легко вилягають навіть за невеликого вітру;
• утворюється мало бічних відгалужень;
• витягнуті точки росту негативно позначаються на зимівлі озимого різновиду.

Ріпак – це культура довгого дня. У таких рослин фаза цвітіння настає, коли тривалість світлового дня збільшується до 13 годин або більше.

Волога

Ця рослина любить вологу. Ріпак озимий/ярий за час свого росту та розвитку має спожити 600-800/500-700 мм опадів.

За час вегетації у ріпаку є три періоди, коли для нього особливо важливо отримати полив:

• стеблування;
• цвітіння;
• бутонізація.

При нестачі вологи знижується здатність ріпаку засвоювати бор, що негативно відбивається на врожаї. Посуха сприяє поширенню шкідників на ріпакових полях. Особливо великої шкоди комахи завдають ярому різновиду.

Достатня вологість ґрунту має бути і при посіві, щоб сходи були рівномірними. При сівбі ярого ріпаку це не проблема – навесні ґрунт практично завжди зволожений за рахунок танення снігів. При посіві озимого різновиду можуть виникати проблеми з вологістю. Доводиться застосовувати зрошення, щоб посіяти насіння в сприятливе середовище. Якщо ґрунт незрошуваний, врожайність культури опиняється під питанням.

Температурний режим

Ріпак належить до холодостійких культур. Він переносить морози до -15°С. Якщо озима культура знаходиться під шаром снігу товщиною від 5 см, вона витримує температуру в діапазоні -22…-25°С.

Вегетація ріпаку починається при температурі +1…+3°C. При появі поворотних заморозків рослини можуть загинути.

Ріпак погано переносить спеку. Якщо температура піднімається вище +30°С, ріст і розвиток рослин сповільнюється, запилюваність погіршується, падає врожайність.

Ґрунт

Ріпак здатний рости практично на будь-яких ґрунтах. Цю культуру вирощують навіть на найбідніших ґрунтах, але домогтися високої врожайності дають змогу тільки родючі землі. Оптимальна кислотність ґрунту – нейтральна. Чим гірші кліматичні умови, тим сильніше якість ґрунту впливає на врожай.

Яровий та озимий ріпак можна вирощувати на супіщаниках і суглинках. Ярий різновид також можна сіяти на торфовищах. Піщані ґрунти непридатні для вирощування культури.

Посадка ріпаку

При вирощуванні ріпаку величезне значення мають терміни та агротехніка посадки. Від того, коли і в який ґрунт посіяно насіння, залежить сила його росту.

Сівозміна

На врожайність культури сильно впливають попередники та місце в сівозміні. Ріпак найкраще росте після:

• зернових;
• зернобобових;
• картоплі;
• зелених трав.

Ріпак можна ростити після пари. Повторно на одному місці культуру дозволяється висаджувати через 3 роки.

Забороняється сіяти ріпак після:

• суріпиці, капусти, гірчиці та інших хрестоцвітих культур;
• соняшнику;
• буряка.

У великому господарстві площа під ріпак займає не більше 20% всіх земель, а якщо в складі сівозміни присутній соняшник, максимальна площа під обидві культури складе до 25%. Більш високий відсоток допускається при вирощуванні гібридів і використанні системного захисту.

Ріпак – ідеальний попередник. Він належить до культур, що поліпшують структуру ґрунту. Його коріння розпушує землю і збільшує врожайність. Після ріпаку залишається багато рослинних залишків.

Ріпак належить до рослин-фітосанітарів, оскільки він ефективно знищує гнилі, що вражають коріння рослин, а його зелена маса пригнічує ріст бур’янів. Якщо вирощувати зернові після ріпаку, врожайність підвищується приблизно на 5-6 ц/га.

Передпосівна підготовка

Порядок і особливості підготовки ґрунту для озимого і ярого ріпаку – різні. Підготовку ґрунту для посіву озимого ріпаку проводять восени, для ярого – ранньою весною.

Підготовка ґрунту:

• Для озимого ріпаку ґрунт готують щонайменше за 2 тижні до посіву. Спочатку виконують оранку, потім прикочування. Процедурами займаються або в один день, або з невеликим інтервалом. Безпосередньо в день сівби проводять передпосівний обробіток (максимум за 24 години). Головна його умова – отримання пухкого верхнього шару, а на глибині 2-3 см – ущільненого.

  Передпосівний захід проводять за допомогою комбінованих агрегатів АКШ-6 (або АКШ-7,2) або використовують зчіпку з культиватора, борони та котка.

• Для ярого ріпаку ґрунт готують з осені. Підготовка спрямована на очищення земель від бур’янів та її вирівнювання. Ріпак чуйний на глибоке чизелювання (до 40 см). Після весняної оранки ярий різновид сіяти не рекомендується, оскільки це знижує врожайність на 20-30%. Восени, після глибокого обробітку, ґрунт культивують, боронують, застосовують інші прийоми. Відсутність ущільнень у ґрунті дозволяє корінню ріпаку безперешкодно проникати в нижні горизонти, що сприяє отриманню врожаю навіть у посуху.

Чизелювання – прийом основного обробітку ґрунту, спрямований на його глибоке суцільне розпушування без перевертання верхнього шару.

Підготовка ґрунту проводиться з урахуванням індивідуальних особливостей поля. Від якості посіву ріпаку багато в чому залежить майбутній урожай. Поля мають бути вирівняні, а посівні ложа мають бути з дрібногрудкуватою структурою. Не допускається наявність рослинних залишків, і ґрунт має бути достатньо вологим.

Навесні при посіві ярого ріпаку рекомендується уникати будь-яких додаткових агротехнічних заходів – культивації, лущення, дискування. Перераховані заходи призводять до втрати вологи, тому проводять їх тільки за крайньої необхідності, і негайно накочують ґрунт.

Вибір і підготовка посівного матеріалу

Для отримання високої кількості олії та шроту, обирайте насіннєвий матеріал згідно з кліматичним поясом та ґрунтовими умовами. Для оптимізації процесу вирощування рекомендується чергувати ранні, середні та пізньостиглі сорти.

Поради щодо підготовки та вибору насіння:

• оптимальний розмір насіння – від 1 до 3 мм;
• посадковий матеріал протруюють за 2 тижні до сівби;
• для знезараження використовують фунгіциди;
• максимальна вологість протруєного посадкового матеріалу – 10-12%;
• відбраковують усі дрібні та недорозвинені екземпляри.

Терміни сівби

Дата посіву ріпаку залежить від кліматичних і погодних умов. Аграрії, приступаючи до сівби, враховують не стільки календарні дати, скільки температурні показники і стан ґрунту.

Терміни посіву ріпаку:

• Озимого. Висів починають у серпні-вересні з урахуванням місцевих кліматичних умов. Розраховуйте терміни висіву так, щоб до настання холодів рослина сформувала розетки з 7-8 листків. Зазвичай для визначення часу посіву орієнтуються на озимі колосові культури – до їхньої сівби має залишатися 3-4 тижні.
• Ярий. Його сіють рано, але в досить прогрітий ґрунт (до +5°C). Орієнтовний час висіву – квітень-початок травня. Терміни залежать від місцевого клімату. На легких ґрунтах сівбу проводять на 10 днів раніше, ніж на торф’яних і важких ґрунтах.

Гібриди ріпаку сіють на 5-6 днів пізніше, ніж сорти, оскільки гібриди швидше стартують і починають розвиватися.

Технологія посіву

Посів здійснюють суцільним рядовим способом. Ширина міжрядь – 12-15 см. Для сівби використовують сівалки для зернових культур, оснащені функцією мікровисіву. Особливості та норми посіву залежать не тільки від ґрунтово-кліматичних умов, а й від виду ріпаку.

Посів ріпаку:

• Озимого. Насіння загортають на 2-3 см, на сухих і легких ґрунтах – на 3-4 см. Після висівання обов’язково виконують прикочування. При розрахунку норми сівби враховують зимові температури та середню кількість опадів за рік. Чим суворіші умови, тим вища норма висіву. У середньому вона становить 5-6 кг/га. Щоб рослина успішно перезимувала, до приходу зими на 1 кв. м поля має рости 40-60/80-100 рослин (норма для гібридів/сортів ріпаку). Навесні їх має залишитися 45-55/35-45 штук, відповідно.
• Ярового. Насіння на зв’язних ґрунтах поглиблюють на 1-1,5 см, на суглинках – 1,5-2 см, на найлегших – 2-2,5 см. Норма висіву – 6-8 кг/га. Кількість рослин на момент сходів – 90-140 одиниць на 1 кв. м.

Що сильніше відхилені від норми агротехнічні показники – запас вологи в ґрунті, тип, строки, спосіб і якість його підготовки, – то вищою є норма посіву насіння на 1 кв. м. м.

Підживлення

Ріпак чуйний до підживлення. Добрива дають змогу підвищити кількість і якість врожаю. Крім основних елементів (азоту, фосфору і калію), цій культурі необхідний бор, сірка тощо. д.

За нестачі сірки у ріпаку не утворюються стручки, а дефіцит бору призводить до потовщення стебла, затримки цвітіння і критичного зниження плодоутворення.

Азот

Азот впливає на утворення зеленої маси. За весь період вегетації потрібно внести 5-6 кг азоту на 1 ц продукції. Якщо планується взяти з поля 30-40 ц/га, вносьте 150-250 кг азоту. Розраховуючи дозу азоту, враховують тип ґрунту, його поживність, попередників тощо.

Внесення азотних добрив:

• Під озимий ріпак. Азот вносять восени та навесні за 1-3 прийоми. Перед зимівлею важливо не переборщити з добривом – якщо рослини переростуть, вони можуть не пережити зиму. Навесні азот вносять частинами (по 1/3 від норми) одразу після виходу рослин з-під снігу та на етапі формування стебел і бутонів. Весняне підживлення збільшує кількість бутонів і подовжує термін цвітіння.
• Під ярий ріпак. Добриво вносять під попередню культуру. Безпосередньо ріпак удобрюють гноєм, що покриває 50% потреби культури в азоті. Якщо доза понад 150 кг/га, добриво вносять у 2 прийоми: 3/4 частини перед посівом, 1/4 частина – під час стеблування.

Надлишок азоту призводить до переростання зеленої маси, рослини починають “жирувати”, затягується закладання генеративних органів, ріпак вилягає. У насінні утворюється більше білка, а олійність знижується.

Фосфор

Ріпаку, порівняно з більшістю польових культур, потрібно набагато більше фосфору. Цей елемент необхідний рослинам для формування коренів. Також він покращує якість насіння, підвищує стійкість до хвороб, посухи та холоду.

Норма фосфорних добрив – 40-60 кг/га. Для отримання 1 ц ріпаку використовують 2,5-3,5 кг фосфору.

Застосування фосфорних добрив:

• Під озимий ріпак. Цей елемент додають восени під час основного внесення добрив або під попередника.
• Під ярий ріпак. На строки впливає гранулометричний склад ґрунту та умови зволоження. На важких ґрунтах фосфор вносять разом із калійними добривами перед осінньою оранкою. Якщо ґрунт легкий, фосфор закладають у ґрунт навесні (до посіву), щоб уникнути вимивання.

Калій

Калій запобігає відмиранню листя, позитивно впливає на запліднення і збільшує кількість олії, що міститься в насінні. Норма калійних добрив – від 100 до 140 кг/га.

Внесення калію:

• Під озимий ріпак. Добриво вносять під основний обробіток ґрунту або під попередника. На 1 ц насіння знадобиться 4-6 кг калію.
• Під ярий ріпак. При вирощуванні на важких ґрунтах калій додають з осені – під оранку. На легких ґрунтах 2/3 частини вносять під зиму, а 1/3 частину – навесні, разом із фосфором під час передпосівної обробки.

Про особливості підживлення ріпаку можна також дізнатися в наступному відео:

Догляд за ріпаком

Ріпак – витривала і невимоглива культура, яка здатна рости за найнесприятливіших умов. Досягнення високої врожайності та олійності насіння можливе тільки при дотриманні агротехнічних вимог, і значною мірою залежить від погодних умов.

Особливості поливу

Ріпак дуже вологолюбний. За час вегетації він споживає в 1,5-2 рази більше води, ніж зернові культури. Але високого стояння ґрунтових вод він не терпить. Ріпак не висаджують на надмірно зволожених і болотистих ділянках, розташованих у низинах і схильних до заморозків.

Культурі має вистачати опадів і вологи, запасеної в ґрунті. Важливо, щоб рослини отримали вологу в перші 70 днів – саме в цей період формується близько 70% врожаю. Від моменту цвітіння до визрівання ріпаку потрібно 300 мм опадів.

Боротьба з бур’янами

Поля, на яких росте ріпак, мають бути очищені від багаторічних бур’янів. Боротьба з ними залежить від ступеня засміченості та різновиду культури.

Знищення бур’янів при вирощуванні ріпаку:

• Озимого. Якщо спостерігається засмічення ґрунту бур’янистою рослинністю, його обробляють гербіцидами за 1,5 місяця до посіву. Хімічну обробку проводять за температури +15…+20°C і швидкості вітру не більше 5 м/с. За недотримання цих умов ефективність хімічної прополки істотно знижується.
• Ярового. Після сильних дощів (але не пізніше, ніж через 4 дні після сівби) боронують поле. Це роблять тільки в суху погоду. Борони переміщують по діагоналі поля. У фазі 2-3 справжнього листка проводять ще одне боронування – післясходове. Цього разу борони рухаються під кутом у 90 градусів до напрямку посівів.

Коли з’являються сходи, агрономи, щоб виробити тактику і засоби боротьби з бур’янами, проводять їх облік. Для цього по діагоналі ріпакового поля через однакові інтервали накладають рамки розміром 50 х 59 см, щоб підрахувати усередині них число бур’янистих рослин і визначити їхні види.

На полях ріпаку особливо часто зустрічаються такі бур’яни:

• повитиця;
• пирій;
• польовий мак;
• куряче просо та інші конкуренти ріпаку.

Препарати, що використовуються для боротьби з бур’янами:

• Раундап, Глісол та їхні аналоги. Засоби застосовують у теплу пору року. Вони знищують дводольні рослини та багаторічні злакові.
• Трефлан. Поля обробляють до посіву. Препарат або його аналоги закладають у землю. Діє препарат проти однорічних злакових і дводольних рослин.
• Бутизан. Використовується після появи сходів. Діє на ті самі бур’яни, що й Трефлан.
• Фюзілад супер. Застосовують восени та ранньою весною. Знищує пирій.
• Лонтрел. Обробку проводять, коли на рослинах з’являється 3-4 листки. Знищує ромашку та осот.

Хвороби

Здебільшого культура страждає від грибкових інфекцій, які знижують урожайність і олійність насіння. Основні хвороби ріпаку:

• Борошниста роса. Рослина вкривається борошнистим нальотом. Хвороба на пізніх етапах розвитку ріпаку призводить до зниження врожайності.
• Альтернаріоз. Вражає всі частини рослини. На них з’являються чорні плями, що призводять до загибелі ріпаку. Найбільше хвороба вражає квітконоси.
• Фомоз. Небезпечний для всіх рослин родини Капустяні. Викликає почорніння стебла та чорну плямистість. Поступово охоплює всю рослину і призводить до її загибелі.

Ріпак також хворіє на білу іржу, бактеріоз коренів, килу капусти, чорну ніжку, білу гниль та інші захворювання.

Універсальний засіб боротьби з хворобами – застосування препаратів бензимідазолу (д. в. карбендазим). Також із хворобами допомагають впоратися фунгіциди на основі беномілу.

Шкідники

При вирощуванні ріпаку особливу небезпеку становлять комахи-шкідники, які не тільки пошкоджують рослини, а й повністю їх знищують. Культурі шкодять як багатоїдні комахи (всілякі метелики, що вражають хрестоцвіті), так і шкідники, які “спеціалізуються” тільки на ріпаку.

Найнебезпечніші шкідники:

• Ріпаковий квіткоїд. Жуки – чорного кольору з синьо-зеленим металевим відливом. Шкодять його личинки та імаго. Шкідники виїдають бутони, пізні личинки поїдають стручки.
• Ріпаковий листоїд. Основної шкоди завдає імаго. Жуки – червоно-чорні зі смужками. Личинки – буруваті, щетинисті. Комаха шкодить на всіх стадіях свого розвитку. Поїдає рослину від періоду цвітіння до появи стручків.
• Ріпаковий пильщик. Помаранчевий жук із чорними плямами. Шкодить несправжня гусінь, що живиться листям, квітами, стручками.
• Капустяна совка. Метелик – сіро-коричневий, поширений повсюдно і вражає практично всі культури. Шкоди завдають і зелено-чорні гусениці, що поїдають листя.
• Хрестоцвітна блішка. Шкоди завдають жуки та личинки, які виїдають листя. Якщо погода спекотна і суха, шкідник здатний за добу знищити сходи.

Перелік деяких видів препаратів для боротьби з комахами, що вражають ріпак:

• Нурімет Екстра. Універсальний 2-х компонентний інсектицид, що спричиняє загибель комах протягом 3-7 год. Знищує хрестоцвітих блішок, квіткоїда та інших шкідників.
• Ньюстар. Екологічний інсектицид, що знищує сисних і листогризучих комах. Квіткоїд гине практично миттєво. Застосовують у період вегетації.
• Фостран. Системний інсекто-акарицид, що знищує шкідників протягом кількох годин. Застосовують на етапі сходів і появи перших листків.

Як підготувати ріпак до зимівлі

Зимостійкість ріпаку не є безумовною властивістю, вона може бути реалізована при поєднанні осінніх і передзимових умов. Найбільшу холодостійкість проявляє озимий ріпак у фазі розетки з 6-8 справжніми листками.

Заходи, які допомагають озимому ріпаку пережити зиму:

• Восени вносять фосфорно-калійні добрива, щоб рослини змогли сформувати міцну кореневу систему. Саме від неї залежить стійкість ріпаку до перепадів температур. Рекомендується обробка рослин по листу.
• До кінця вересня рослини повинні мати 4 справжні листки. Коренева шийка – 0,4 см у діаметрі. Колір листя – насичено зелений. Якщо ріпак занадто швидко росте і розвивається, застосовують регулятор, що уповільнює його зростання і підвищує стійкість до холодів.

Підготовка озимого ріпаку полягає в основному у виконанні агротехнічних заходів, завдяки яким восени рослини досягають показників, максимально наближених до ідеальної фази входження в зиму.

Збирання та зберігання врожаю

Збирають ріпак прямим комбайнуванням. Роботи починають проводити при досягненні насінням вологості 9-12%. Особливості процесу:

• Збирання йде за зеленими рослинами. Щоб воно не забивало жниварку, зрізають його так, щоб захоплювалися тільки стручки.
• Визрілі стручки розтріскуються під час дотику жатки, тому її обладнують приставками, що знижують втрати насіння.
• Швидкість комбайна – до 5-6 км/год, а барабан має обертатися зі швидкістю 600-800 обертів за хвилину.

Зібране насіння очищають від бур’янистих домішок, сушать до вологості 8-9% і відразу охолоджують до температури, за якої можливе тривале зберігання, – 15°C.

Помилки при вирощуванні ріпаку

Неправильна агротехніка негайно відгукується на стані посівів ріпаку, призводячи до хвороб, зниження врожайності та інших неприємностей. Помилки та їхні наслідки:

• Погано підготовлено ґрунт і насіннєві ложа. Нерівномірність розвитку рослин. У озимого ріпаку перерослі та недорозвинені екземпляри гинуть під час зимівлі.
• Глибоко закладене насіння. Затримка схожості. Ослаблені рослини. Витягування кореневої шийки. Ризик не перезимувати.
• Погано закладені соломисті залишки попередника. Сходи, потрапляючи в солому, витягуються.
• Перевищена норма посіву. Через загущеність рослини погано розвиваються, формується мало стручків.
• Надлишок азотних добрив. Переростання рослин. Крихкість і ламкість стебел, вилягання. Озимий ріпак ризикує не пережити зиму.
• Порушення сівозміни. Поширення шкідників і хвороб.

Ріпак – перспективна культура, до якої постійно зростає інтерес як споживачів с/г продукції, так і самих аграріїв. Технологія обробітку озимого і ярого ріпаку має свої нюанси, але в обох випадках потрібно від фермера уважне ставлення до точного виконання агротехніки.