Численне сімейство гливових (Pleurotus) належить до пластинчастих грибів, тобто в них є ніжка (або пеньок) і капелюшок, а оселятися вони вважають за краще на землі біля коріння дерев. Детальніше про гриб, його особливості та вирощування в домашніх умовах – далі.
Зовнішній вигляд
Капелюшки глив гладкі та мають різноманітне забарвлення. У діаметрі вони частіше досягають 5-8 см, але зустрічаються екземпляри з 15-сантиметровим капелюшком. Знизу вона вкрита рідкісними і товстими пластинами, в яких дозріває рожевий споровий порошок.
Ніжки у грибів короткі, звужуються до основи, несиметричні. У деяких різновидів вона може бути відсутня. Біля основи ніжка вкрита пушком. М’якоть гриба біла, вона не темніє на зрізі й не має запаху.
Поживна цінність
За харчовою цінністю вони належать до 4 категорії. Усі представники цього сімейства їстівні, але в їжу використовують тільки 5 видів, у решти м’якоть жорстка і волокниста.
У 100 г сирих грибів міститься:
білок – 3,31 г;
жири – 0,41 г;
вуглеводи – 4,17 г;
харчові волокна – 2,3 г;
зола – 1,01 г;
води – 88,8 г.
Енергетична цінність 100 г продукту – 34 ккал.
Гливи багаті вітамінами груп B, PP, C і D та макро-, мікроелементами: калієм, фосфором, залізом, міддю, цинком і селеном. Завдяки такому багатому складу його часто використовують у лікувальних цілях.
До того ж гливи, на відміну від інших представників грибного царства, не накопичують у собі токсини, тому безпечні для людини. Протипоказано вживати людям з алергічною реакцією на них, із захворюваннями шлунково-кишкового тракту, печінки та жовчного міхура, оскільки гриби – це важка їжа.
Де знайти гливи
Гливи невибагливі до кліматичних умов, головне для них – тепло і висока вологість. Зазвичай вони ростуть у листяних лісах європейської частини , на Кавказі та Середній Азії. Селяться гриби на пнях, сухостоях і стовбурах ослаблених дерев – беріз, осик, лип і тополь. У південних районах їх можна знайти на кленах, ільмі або грабі. На здорових деревах вони зазвичай не ростуть. Збирати гливи одне задоволення, оскільки вони ростуть великими групами, і кошик наповнюється швидко.
Різновиди гливи
Виділяють 9 основних різновидів гриба:
Глива звичайна – устричний гриб, у народі відомий як підвішень, чинарик або булочка, з усіх представників сімейства – це найцінніший і найкорисніший вид. Капелюшок устричного гриба забарвлений у сірувато-жовтий або бурий колір, а з вигляду нагадує вушка. У молодих глив край загнутий донизу. Розміри капелюшка можуть коливатися від 5 до 25 см, допускається наявність на гладкій поверхні міцеліального нальоту. Ніжка білувата, за формою нагадує циліндр, довжина може досягати 5 см, а діаметр – 0,8-3 см. М’якоть досить щільна і пружна, але у перестиглих екземплярів може бути жорсткою, з волокнами. На “полювання” за ними вирушають у червні і збирають до заморозків. Знайти їх легко на пнях і стовбурах листяних дерев. Можна зустріти гливу звичайну і на хворих стовбурах берези, дуба, осики і навіть горобини.
Глива осіння (свинуха вербова) приходить на зміну устричному грибу. Грибники по неї вирушають у вересні – жовтні. Шукають колонії на пнях кленів, в’язів, тополь, лип, рідше осин. У свинухи однобокий, витягнутий капелюшок, який змінює колір залежно від віку гриба. Спочатку вона сіро-білого кольору, пізніше брудно-жовтого. Ніжка, якщо і є, дуже коротка і не перевищує в довжину 2,5 см.
Глива дубова – менш поширений, але їстівний вид, який селиться тільки на стовбурах і пнях дубів. З’являються вони в липні – серпні. Округлий капелюшок не перевищує в діаметрі 10 см. Цей вид легко впізнати по загорнутому краю капелюшка, на якому звисають залишки білого покривала. Поверхні ніжки та капелюшка вкриті лусочками. Капелюшок має жовтуватий або кремовий відтінок. Ніжка відрізняється бархатистістю, за розміром виростає до 10 см, має форму циліндра. Ніжка може кріпитися до капелюшка як по центру, так і збоку. М’якоть гриба злегка жорсткувата, але має приємний аромат.
Глива ріжковидна або рясна – рекордсмен за врожайністю. У цього виду найбільші колонії, саме тому носить назву “рясна”, а назву “ріжкова” набула через свою схожість із вівчарським ріжком. Капелюшок має лійкоподібну форму і забарвлений у білий колір, який з часом темніє до світло-коричневого тону, діаметр його – від 3 до 12 см. Примітно те, що у молодих грибів капелюшок по краях загинається вниз, але з часом випрямляється і навіть вивертається догори. До ніжки капелюшок прикріплюється збоку. Вирушають за ними наприкінці травня і збирають до середини серпня. Але їх доведеться пошукати, оскільки вони люблять селитися у важкодоступних місцях, буреломах і валежниках. Ростуть вони частіше на пнях кленів і в’язів.
Легенева (весняна, букова або глива білувата) – належить до найпоширеніших їстівних представників роду, що ростуть у природних умовах. Капелюшок – округлої форми, може бути язикоподібним або віялоподібним, розмір – у середньому приблизно 6 см, але трапляються й окремі гриби з розміром капелюшка до 15 см, забарвлення – біле або кремове, але у зрілих грибів може бути жовтого відтінку. По краях злегка надтріснута і вивернута, причому краї набагато тонші, ніж центральна частина. Ніжка біла або з сіруватим відтінком, завдовжки сягає заледве 2 см. Біля основи вкрита дрібними ворсинками. Виростає на гниючих стовбурах повалених дерев листяних порід. Сезонність – з початку травня до кінця вересня. Здебільшого плодоносять групками, зрощеними біля основи ніжки, рідше зустрічаються поодинокі представники.
Степова (ерінги, королівська глива). Цінний їстівний гриб. Капелюшок гриба має овальну або круглу форму у молодих представників виду, але з віком стає плоским і навіть лійкоподібним. Поверхня червоно-коричневого кольору, покрита дрібними лусочками. Розміри капелюшка можуть досягати 13 см. Ніжка циліндричної форми, білого кольору, від 2 до 5 см. М’якоть біла, допускається бурий або рожевий відтінок.
Поширена в країнах Центральної Європи та Західної Азії. Плодоносить виключно у весняні місяці.
Рожева (фламінго). Їстівний гриб. Капелюшки молодих представників цього виду забарвлені в красивий рожевий, пудровий або сірувато-рожевий колір. З віком капелюшок блідне. Розміри її можуть досягати 5 см. Ніжка має білувато-рожевий відтінок, коротка, злегка вигнута, невелика, не більше 2 см. М’якоть має приємний аромат, маслянистий смак, має білувато-рожевий відтінок. Поширена на територіях країн із субтропічним і тропічним кліматом.
Зачохлена або покрита. Завдяки своїй жорсткій м’якоті, належить до неїстівних грибів. Таку назву отримала через своєрідну плівочку, яка покриває пластини гіменофора. У молодих представників виду капелюшок зовні схожий на бруньку, проте в міру зростання починає оперізувати стовбур дерева і набуває форми розкритого віяла. Поверхня капелюшка гладенька і трохи липка з вологими радіальними смужками. Плодове тіло має сіро-коричневий відтінок. Ніжка практично непомітна. М’якоть має білуватий відтінок, за запахом схожа з ароматом сирої картоплі в розрізі, відрізняється гумовою консистенцією. Гриби ростуть поодинці, плодоносити починають з кінця квітня до кінця червня. Зустріти їх можна на засохлих осиках, що впали, в змішаних і листяних лісах. Ареал поширення – Данія, Швеція, Латвія, Ірландія та інші країни Центральної та Північної Європи.
Капелюшкова (ільмак, золотиста). Рідкісний їстівний гриб, має оригінальний аромат і приємний смак. Капелюшок щитковидної форми, розміри можуть досягати до 10 см, жовто-лимонне забарвлення характерне для молодих представників, у зрілих грибів вицвітає і може навіть стати абсолютно білим. Ніжка має кремовий відтінок, висота – до 9 см. Виростає групками, причому деякі групи можуть досягати 80 штук, селиться на сухих гілках в’язів. Плодоношення відбувається з травня по жовтень. Поширена на території Азії і на Північноамериканському континенті, в може зустрічатися в лісах Східного Сибіру, Далекого Сходу і Приморського краю.
Схожість гливи з іншими грибами
Отруйних грибів, зовні схожих з гливами, в нашій країні немає. Однак є гриби, які відносяться до неїстівних, і їх дуже легко сплутати якраз із гливою.
Так, наприклад, недосвідчені грибники можуть сплутати гливу з пилильником вовчим. Це гіркий гриб, який абсолютно неїстівний через свої смакові якості. Капелюшок у нього невеликий з вираженим жовто-червоним відтінком. Ніжки зростаються біля основи і нагадують за зовнішнім виглядом черепицю на даху. Характерний запах гнилої капусти.
Користь гриба
Гливи – корисний гриб. Не дарма в народній медицині можна знайти рецепти зілля на їхній основі. Гриб допомагає при залізодефіцитній анемії, серцево-судинних захворюваннях. Він підвищує імунні сили організму, а оптимальний вміст у ньому вітамінів D і E добре впливає на розвиток кісткової тканини.
Гриби виводять з організму радіоактивні елементи і деякі антибіотики, їх рекомендують вживати людям із доброякісними і злоякісними новоутвореннями. Охочим схуднути варто також звернути увагу на цей продукт. Він багатий на білок, а його жири і вуглеводи не завдають шкоди фігурі.
Шкода грибів
Незважаючи на численні плюси, гриби не варто вживати дітям віком до 5 років і літнім людям. У маринованому і солоному вигляді вони протипоказані людям, в анамнезі яких значаться захворювання нирок.
Від смажених глив слід відмовитися хворим із хворобами печінки та жовчного міхура. Решті любителів грибів слід пам’ятати, що користь продукту в поміркованості його споживання.
Як збирати гливи
Вирушаючи на “полювання” за гливами, обов’язково візьміть із собою ніж. Зрізають відразу їх цілою групою. Не треба шкодувати і залишати на місці молоді грибочки, без старших товаришів вони все одно загинуть.
У їжу краще використовувати гриби, чиї капелюшки не перевищують 10 см у діаметрі, старі ніжки для приготування страв непридатні. Вони несмачні та жорсткі.
Чи можна самому виростити цей вид грибів
Гливи – некапризні гриби, тому їх культивують по всьому світу. Вони не вимагають захмарних витрат на створення оптимальних умов для зростання і щедро обдаровують урожаєм. З 1 кг міцелію отримують до 4 кг грибів. Вирощують їх у приміщенні або у відкритому ґрунті.
Міцелій купують у спеціалізованому магазині. Якісний насіннєвий матеріал має білий колір і помаранчеві, червоні вкраплення. Температура упаковки з міцелієм не має бути вищою за +20 °C. Після покупки його поміщають у холодне місце (+3…+4 °C).
Як правило, дотримуються таких правил зберігання міцелію:
не більше місяця зберігають при середній температурі від 0°С до -2°С;
не більше 2 тижнів за середньої температури від 0°С до +2°С;
не більше 3 днів за середньої температури від +15°С до +18°С;
не більше одного дня при середній температурі від +20°С до +24°С.
Способи вирощування грибів
Гливи можна вирощувати 2 основними фермерськими способами: інтенсивним і екстенсивним.
Інтенсивний спосіб вирощування на мішках
Це спосіб вирощування в штучних умовах.
Підготовка до посадки
Головне правило при роботі з грибами – це стерильність. Приміщення заздалегідь знезаражують хлорвмісними речовинами, інструменти обробляють спиртом. Усі роботи грибовод проводить у рукавичках.
Міцелій виймають із холодильника і дають йому зігрітися до кімнатної температури, а потім подрібнюють.
На 1 кг міцелію треба взяти 10 кг ґрунту. Для нього заготовляють ячмінну або пшеничну солому, тирсу листяних порід дерев або частини кукурудзи (в хід ідуть подрібнені стебла, листя і качани). Матеріал має бути якісним без ознак гниття і цвілі.
Визначившись з основою субстрату, приступають до його дезінфекції. Вологий або сухий субстрат обробляють парою, але найбільш популярний спосіб термічної обробки – це виварювання його у воді, протягом 2 годин. Через деякий час субстрат поміщають під гніт і остуджують до +25 C°. Пресовану масу нарізають шматочками 4-5 см.
Міцелій висаджують тільки у вологий ґрунт. Визначити підходить чи ні за вологістю субстрат можна так: стискають його в грудку, якщо він пружинить і з нього не витікає вода, то він має потрібну кількість вологи.
Посадка грибів
Для посадки міцелію потрібні мішки. Можна купити мішки, в які поміщається 10 л або 5 л ґрунту. Заповнюють їх двома способами:
На стерильну поверхню викладають субстрат і міцелій і ретельно їх перемішують. Відразу ж заповнюють ним мішки.
Або укладають компоненти шарами. Спочатку засипають 6 см ґрунту, потім 0,5 см міцелію і продовжують чергувати в тій же послідовності, поки мішок не заповниться.
Мішки зав’язують і роблять на них надрізи (1-2 см) по всій поверхні мішка в шаховому порядку на відстані один від одного 15 см.
Мішки підвішують або розставляють таким чином, щоб з усіх боків до них безперешкодно проникало повітря.
Тепер основне завдання грибовода – створити оптимальні умови для розвитку грибниці в приміщенні. Вологість підтримують у межах 70-80%, температура повітря не має перевищувати +25 C, а всередині мішка +30 C, інакше міцелій загине. Знижують температуру за допомогою вентиляторів, провітрювання на цьому етапі заборонено. Щодня проводять вологе прибирання.
Через 3-4 дні в надрізах можна побачити білі, тонкі нитки грибниці, які через 20 днів розростуться усередині всього мішка, у приміщенні з’явиться грибний аромат.
Далі настає фаза плодоношення. Мішки переміщують в інше приміщення, подалі від житлових кімнат, оскільки спори гриба є найсильнішим алергеном, і створюють нові умови для зростання глив. Збільшують вологість повітря до 90-95%, а температуру знижують до 10-15 C. Забезпечують грибам світловий день тривалістю 10-12 годин. Для підтримання високої вологості використовують зволожувачі повітря та обприскування стін і підлоги, але так, щоб вода не потрапила на мішки.
Коли з’являться капелюшки, їх щодня обприскують зверху. На цьому етапі велику увагу приділяють провітрюванню приміщення, його треба забезпечити через кожні 6-8 годин. В іншому разі гриби почнуть гнити.
Перший урожай глив знімають через 1,5 місяця. Гриби повністю вивертають із ґрунту, стежачи, щоб у ньому не залишилося частини ніжки. Вона може стати живильним середовищем для патогенних мікроорганізмів, чого допустити не можна. Грибниця дає врожай до 4 разів поспіль. Друга хвиля росту грибів починається через 2-3 тижні після збору першого врожаю.
Після того як грибниця відплодоносить, її утилізують або використовують як добриво.
Урожайність глив у відкритому ґрунті залежить від погодних умов і значно поступається врожайності грибів, вирощених у приміщенні. Зате грибниця на одному місці плодоносить до 5 років.
Екстенсивний спосіб вирощування
Цей метод вирощування грибів у природному середовищі.
Міцелій прищеплюють на колоди осик, беріз, лип, верби або тополі. Для цього їх добре змочують водою і на поверхні роблять кілька глибоких надрізів, куди поміщають міцелій глив і накривають їх мохом або корою дерева.
Підготовлені колоди акуратно вкопують на ділянці у відведене місце. Воно має бути тінистим, добре продувається вітром і до нього не повинні добиратися сонячні промені.
“Посаджені” колоди добре поливають водою і накривають плівкою. Якщо встановлюється спекотна погода, то їх поливають щодня. Перший урожай потішить уже через 1,5-2 місяці. Плодоносить грибниця також до 4 разів за сезон, якщо її не забувають поливати.
Після закінчення плодоношення, колоди залишають на місці і підтримують у вологому стані. За такого догляду гриби з’являться і наступного року.
За якої температури ростуть гливи
Штучно культивовані види штамів грибів умовно підрозділяються за термінами дозрівання плодових тіл:
Зимовий різновид гливи була виведена з морозостійких видів, такі види здатні плодоносити при температурі 4-15°C. Вони впізнавані за капелюшками, пофарбованими в сірі або сині кольори.
Літній різновид був завезений із Флориди. Плодоносять вони при температурі 15-25°C. Плодове тіло вирізняється ніжністю і крихкістю.
Всесезонні штами були виведені з легеневої гливи. Плодоносять при температурах 6-28°C. Впізнавані за різними варіаціями сірого кольору, в який забарвлений капелюшок.
Для чого вирощують гливи
Гливи застосовують насамперед у кулінарії. Капелюшки і ніжки готують окремо, оскільки для їхнього приготування потрібен різний час.
У народній медицині гриб використовують для виготовлення різноманітних відварів, настоїв і витяжок, які мають протизапальні та бактерицидні властивості.
Використовують гливи і в косметології, роблячи на їхній основі маски для обличчя. Вони благотворно впливають на шкіру, знімають подразнення і сліди втоми, живлять її.
Гливи, незважаючи на 4 категорію, є корисними та смачними грибами, а мінімальні витрати на їхнє вирощування в штучних умовах роблять продукт доступним для будь-яких верств населення.
