Хвороби та шкідники вівса: ознаки, методи боротьби та профілактики

Овес протягом усього періоду вегетації піддається численним захворюванням і впливу шкідників, що в підсумку позначається на показниках врожайності та якості рослини. У світовому масштабі втрати вівса від активності шкідників становлять 8%, від різних хвороб – 9,3%.

Хвороби вівса: симптоми, лікування та профілактика

Найбільш ефективний спосіб боротьби з хворобами і шкідниками – вирощування стійких до вірусів і бактерій сортів. Складність боротьби із захворюваннями цієї культури полягає в тому, що кожен збудник утворює безліч підвидів, які своєю чергою по-різному впливають на розвиток вівса.

Тверда (вкрита) сажка вівса

Збудник захворювання – базидіальний гриб, що вражає волоті та перетворює їх на спорову масу. Його спори починають проростати за температури від 6-10 градусів. Покрита сажка вівса зустрічається в усіх районах зростання культури. Зараження відбувається в ґрунті, у процесі проростання насіння. Спори розпорошуються мало, тому зберігаються на суцвіттях аж до збирання врожаю.

На території країн СНД існує 4 фізіологічні раси гриба-патогена, які викликають розвиток покритої сажки. Ці різновиди крім культурного вівса вражають і його дикорослі види.

Захворювання проявляється в таких симптомах:

• заміщення зерна споровою масою (зовні це виглядає як почорніле зерно);
• компактність волоті, пов’язана з недорозвиненням гілочок уражених суцвіть;
• передчасне дозрівання рослин.

Покрита сажка вівса негативно позначається на якісних і кількісних показниках урожаю. При виявленні симптомів захворювання потрібно обробити всю площу посіву фунгіцидними препаратами, які пригнічують грибок-збудник.

Профілактичні заходи:

• Дотримання правил сівозміни. Ділянки з насіннєвими посівами потрібно розташовувати на відстані щонайменше 1 км від товарних посівів, щоб знизити ризик поширення захворювань.
• Ретельна допосівна обробка посадкового матеріалу. Насіння вівса можна протруювати розчином формаліну (1,25%).
• Обробка насіння перед посадкою системними фунгіцидами з групи триазолів або бензимідазолів.
• Використання якісного насіння без ознак псування та хвороби.
• Дотримання рекомендованих термінів посіву.
• Використання фосфорно-калійних добрив замість азотних.

Після обмолоту вівса, в якому було виявлено ознаки вкритої сажки, рекомендується обробити стерню препаратами, які прискорюють її розкладання і знищують грибки та інші патогени.

Пилова сажка вівса

Це захворювання злакової культури спричиняє сажковий гриб. Його симптоми проявляються на волотях вівса. Під дією патогенного мікроорганізму колоски руйнуються повністю. Так само, як і покрита сажка, це захворювання зустрічається повсюдно, де вирощується ця культура.

Сприятлива для розвитку грибка температура – від 5 до 32 градусів. Максимальна активність патогена відзначається за температурного показника 25 градусів.

Первинне зараження відбувається на етапі цвітіння: спори потрапляють на зернівки, переносячись разом із вітром або з краплями дощу. Спора проростає, поширюється під плівки, де патоген і перечікує зиму. Навесні грибок активізується і розвивається разом із вівсом. У цей період формується нова грибниця, яка проникає до точки росту і розвивається по всій рослині, аж до зав’язей.

Розвитку хвороби сприяють такі чинники:

• температура ґрунту в межах 16-19 градусів на період посіву насіння;
• вітряна і волога погода протягом цвітіння культури.

До захворювання особливо схильні пізні посіви.

Симптоми летючої сажки вівса:

• порушення росту і розвитку уражених рослин;
• утворення більш щільних волоті з відгалуженнями, що стирчать у різні боки;
• поява темних спор на колосках, які вільно поширюються вітром і потрапляють на інші рослини;
• верхні колоски вівса можуть залишатися неушкодженими, в них формується повноцінне насіння.

Захворювання шкодить культурі, проявляючись у недоборі зерна і зниженні схожості рослин. Лікування залежить від того, на якому етапі розвитку було виявлено збудника летючої сажки:

• якщо його вдалося виявити взимку, поки інфекція не проникла всередину рослини, то насіння можна протравити, використовуючи фунгіциди з триазолів і бензимідазолів;
• якщо пилову сажку було виявлено в процесі цвітіння рослин, то посадки необхідно обробити фунгіцидами.

Профілактичні заходи:

• використання стійких до патогену сортів;
• просторова ізоляція насіннєвих ділянок від посівів господарського призначення (не менше 500 м);
• знезараження сільськогосподарського інвентарю, а також обробної техніки;
• протруювання насіння перед посадкою системними препаратами.

Фунгіциди проти летючої сажки:

• Скарлет;
• Ракзан;
• Корріоліс.

Ці препарати також ефективно діють проти кореневої гнилі та бурої плямистості.

Суворо заборонено продавати і сіяти насіння, зібране з посівів, які зазнали пилової сажки.

Борошниста роса

Борошниста роса вражає всю надземну частину рослини. Збудник захворювання – сумчастий гриб, що руйнує хлорофіл та інші пігменти, а також знижує стійкість культури до вилягання.

Борошниста роса впливає не тільки на кількісні показники врожаю: при такому захворюванні вміст білка і крохмалю у вівсі значно знижується. Захворювання виникає повсюдно, але найбільшої шкоди завдає рослинам у лісостеповій і степовій зоні.

Прояви хвороби:

• павутинистий білий наліт на поверхні надземних органів рослини, який з часом перетворюється на борошнисті подушечки, що нагадують вату;
• матові плями на верхній частині листових пластин.

Для боротьби з борошнистою росою використовують такі біологічні препарати:

• Планзір. Його можна використовувати на будь-якій стадії розвитку культури, а також поєднувати з хімічними препаратами.
• Фітоспорин-М. Засіб підходить для будь-яких культур. Обприскування рекомендується проводити в похмуру погоду або ввечері, оскільки діюча речовина препарату чутлива до сонячних променів.

Хімічні препарати допоможуть у найбільш запущених випадках хвороби злакової культури. Популярні засоби: Вітарос, Топаз. При роботі з хімічними препаратами необхідно використовувати засоби індивідуального захисту для рук і органів дихання.

Також з борошнистою росою борються народними засобами, наприклад, обприскують овес розчином деревної смоли або коров’ячого молока.

Для профілактики розвитку борошнистої роси потрібно:

• використовувати відносно стійкі до цієї хвороби сорти вівса;
• своєчасно прибирати рослинні залишки з ділянок;
• дотримуватися термінів посадки культури.

Антракноз

Збудником хвороби виступає недосконалий гриб, який вражає стебла рослин. Особливого поширення антракноз набуває в районах із високою зволоженістю. Джерело зараження – рослинні рештки, що перезимували. Також патогенний мікроорганізм поширюється з насінням.

Прояви хвороби:

• поява бурих дрібних плям овальної форми на стеблах;
• утворення темних довгастих “подушечок” з діаметром від 0,1 до 1 мм;
• почорніння коренів.

Для боротьби з антракнозом вівса використовують хімічні та біологічні препарати. Ефект дають такі засоби:

• Фітоспорин М (нетоксичний біофунгіцид);
• Фундазол;
• Тіовіт Джет на основі сірки;
• Полірам (контактний фунгіцид).

Для профілактики потрібно:

• використовувати для посадки тільки здоровий посівний матеріал;
• використовувати підживлення, що підвищують імунітет культури (фосфорно-калійні добрива);
• дотримуватися рекомендацій, які стосуються термінів висівання.

Стеблова (лінійна) іржа

Це поширене грибкове захворювання вівса, яке виникає в період молочної або воскової стиглості зерен. Збудник стеблової іржі – дводомний гриб – вражає стебла і листя культури.

Лінійна іржа завдає великої шкоди врожаю: за сильного розвитку хвороби недобір зерна може сягати 60%. Крім того, в культурі значно знижується вміст корисних речовин.

Основний прояв хвороби – утворення довгастих іржаво-бурих плям із горбками на поверхні листків. Збудник лінійної іржі рідко вражає колоскові лусочки.

Спосіб боротьби з хворобою – обробка уражених посівів фунгіцидами. З нею добре справляються засоби Кенсел та Аваксс.

Заходи профілактики полягають у такому:

• недопущення посадок барбарису поруч із ділянками злакових, оскільки ця рослина є проміжним господарем збудника;
• використання стійких сортів;
• внесення підвищених норм фосфорно-калійних добрив;
• дотримання строків і правил посадки культури.

Біла плямистість

Грибкове захворювання, яке виникає внаслідок активності недосконалого гриба. Патогенний мікроорганізм залишається на частинах уражених рослин, рідше – на насінні. Влітку спори грибка поширюються з дощем і повітряними масами. Дефіцит урожаю при такому захворюванні становить 3-5%.

Симптоматика білої плямистості:

• поява довгастих плям сіро-зеленого або жовтого кольору на поверхні листя;
• поява чорних крапок на кожній поверхні листка;
• всихання листяної маси.

Особливо інтенсивно грибок розвивається в період розвитку культури між викиданням волоті та початком воскової стиглості зерна.

Для лікування та профілактики слід застосовувати фунгіцидні розчини.

Септоріоз вівса

Септоріоз викликає недосконалий гриб, який є вузькоспеціалізованим патогеном. Його грибниця поширюється по міжклітинниках. Уражені рослини передчасно сохнуть, тому рівень урожаю знижується на 5-10%, а іноді й більше. В уражених рослинах скорочується вміст цукрів.

Найчастіше захворювання розвивається за умов підвищеної вологості, у другій половині вегетаційного періоду культури. Рідко воно проявляється на стадії сходів. Стійких до септоріозу сортів вівса немає.

Захворювання виражається в таких симптомах:

• утворення на листках невеликих плям довгастої форми жовтого кольору з бурою облямівкою;
• поява в центральній частині плям чорних крапок, які занурені в тканину листя;
• збліднення тканин у ділянці плям;
• загнивання і подальше поникнення стебла.

Для боротьби із захворюванням використовують фунгіциди. Ефективними засобами є:

• бордоська суміш;
• Нітрофен;
• Фталан;
• Профіт;
• Ордан.

Тільки хімічні засоби дадуть ефект при запущеному ступені захворювання.

Профілактика розвитку білої плямистості вівса:

• своєчасне проведення обприскування ґрунту фунгіцидними розчинами;
• своєчасне видалення бур’янів;
• своєчасне внесення необхідних добрив у ґрунт;
• дотримання норм сівозміни.

Бактеріальний листовий опік вівса

Розвиток хвороби провокують бактерії – неспороносні грампозитивні палички. Патогени зберігаються на залишках уражених рослин, а також на насінні. Бактеріальний листовий опік зазвичай має осередковий характер. Хвороба може стати причиною недобору 5% врожаю і більше. Стійких до неї сортів вівса немає.

Опік проявляється в утворенні плям на листках. Спочатку вони мають світло-буре, червонувате забарвлення, невеликі розміри. Потім плями стають більш витягнутими. У міру розвитку захворювання листя стає червоним і врешті-решт сохне.

Із цим захворюванням борються препаратами, основною діючою речовиною яких виступає манкоцеб. Біологічні препарати також застосовують для усунення захворювання, ефективними є засоби Фітолавін 300 і Агат 25 К.

Для запобігання розвитку бактеріальної хвороби цієї зернової культури потрібно:

• своєчасно видаляти рослинні рештки з полів;
• використовувати для посіву тільки якісне та здорове насіння;
• виконувати профілактичне протруювання насіння перед посадкою гранозаном у концентрації 1,8-2,3%.

Ореольний опік (бактеріоз)

Захворювання виникає під дією грамнегативних бактерій, має широке поширення. Збудник ореольного бактеріозу вражає листя, лусочки та зерна. Бактеріальні мікроорганізми поширюються разом із вітром і краплями дощу, здатні зберігатися на рослинних рештках протягом року і більше. Ореольний опік знижує продуктивність рослин і здатність насіння до схожості на 2-5%.

Прояви хвороби різноманітні:

• утворення плям діаметром 4-5 мм на листках, які спочатку мають світло-зелене забарвлення, а потім стають червоно-бурими;
• злиття деяких плям, через що видозмінюється листова пластина;
• зморщування уражених листків і засихання їхніх країв;
• поява насіння, схильного до загнивання.

Для лікування ореольного бактеріозу вівса використовують ті самі фунгіциди, що підходять для боротьби з листовим опіком.

Для запобігання захворюванню потрібно дотримуватися рекомендацій щодо сівозміни, а також використовувати стійкі до бактеріозу сорти: Буг, Синельниківський 29 і Радянський.

Жовта карликовість

Захворювання має вірусний характер. Його збудником є вірус, що передається від рослини до рослини попелицею. У їхньому тілі він може залишатися до 120 годин. Вірус жовтої карликовості не зберігається в зимуючих рослинах, а також не поширюється з насінням і механічним шляхом. Особливої шкоди культурі завдається в посушливі періоди.

Розвитку хвороби сприяють такі чинники:

• зима з морозами;
• затяжна осінь із частими дощами;
• надмірна кількість азоту.

Симптоми хвороби:

• жорсткість листя;
• поява жовтих смуг на поверхні листяної частини;
• почервоніння листя;
• вертикальний ріст листя;
• порушення росту;
• на уражених вірусом жовтої карликовості рослинах можуть не утворитися колосся.

Щоб захистити врожай, потрібно:

• боротися з переносниками вірусу, використовуючи інсектицидні препарати;
• боротися з бур’янами, які є переносниками і резерваторами вірусу (сходи падалиці та бур’яни злаків).

Корончаста іржа; корончаста іржа

Захворювання розвивається через активність гриба-паразита, що проходить розвиток повного типу. Патогенний мікроорганізм вражає листя вівса, набагато рідше – стебла. Корончата іржа широко поширена в усіх регіонах вирощування вівса. Найбільшої шкоди вона завдає в регіонах з більш вологим і теплим кліматом. Пізні посіви уражаються більшою мірою.

Початок розвитку хвороби відзначають після викидання волоті або під час наливу зерна. Симптоми корончатої іржі вівса:

• утворення округлих пустул помаранчевого кольору на листках і стеблах;
• поява чорних кілець із блискучою поверхнею на нижньому боці листка.

Для лікування хвороби вегетуючі рослини обробляють фунгіцидними розчинами:

• Золтан;
• Титул 390;
• Альтазол.

Для профілактики розвитку захворювання до посіву насіння протруюють фунгіцидами Тебу-60 і Раксил. Також перед посівом матеріал можна обробити розчином маргнцовки. Ще одна важлива умова профілактики корончастої іржі – своєчасне внесення в достатніх кількостях фосфорно-калієвих добрив.

Стійкі до цього захворювання сорти вівса: Льговський 1026, Горизонт.

Закуклювання вівса

Хворобу спричиняє вірус, який переносять темні цикадки. Інфекція зустрічається в регіонах Далекого Сходу та Сибіру. Стійких до закуклювання сортів вівса не існує.

Прояви хвороби:

• поява на поверхні листя культури штрихів і плям світло-зеленого кольору;
• різке розростання пагонів (кущ утворює до 60 стебел);
• порушення росту і розвитку культури;
• почервоніння листя, яке з часом набуває коричневого забарвлення і стає жорстким;
• нетипове подовження зав’язей.

Наслідки захворювання залежать від того, на якому етапі розвитку культури воно проявилося. Щоб запобігти закуклюванню, потрібно своєчасно лущити стерню, проводити глибоку оранку землі, знищувати бур’яни, сіяти овес у рекомендовані терміни.

Пестициди для обробки культури проти однорічних і багаторічних бур’янів, які сприяють перенесенню вірусів або грибків:

• Торнадо (термін захисту – 50 днів);
• Тріас (термін захисту – 56 днів).

Ці препарати використовуються для обприскування посівів.

Оливкова (бура) пліснява вівса

Грибкове захворювання, збудником якого є недосконалий мікроорганізм. Оливкова пліснява спостерігається в багатьох регіонах, де вирощують злакові, але найчастіше – у місцях із підвищеним рівнем вологості. Інша назва хвороби – кладоспоріоз. Захворювання може стати причиною втрати 20% врожаю і більше.

Прояви хвороби виникають влітку, в період рясних опадів. Вони виражаються в таких ознаках:

• поява бархатистого, оливково-чорного нальоту на поверхні суцвіть і стебел;
• почорніння зовнішніх плівок зерен;
• поява на поверхні зерна чорних плям і борозенок.

Проникаючи в зерно, патогенний грибок насичує його токсичними речовинами і робить отруйним для людини і тварин.

У період утворення колосків і цвітіння для боротьби з кладоспоріозом можна скористатися такими фунгіцидами:

• Тріада;
• Титул 390;
• Капела.

Заходи профілактики:

• боротьба з попелицею, оскільки ці шкідники послаблюють рослину і роблять її більш сприйнятливою до грибкових уражень;
• знищення бур’янів;
• зяблева оранка після збирання врожаю;
• своєчасне внесення органічних і мінеральних добрив.

Червоно-бура плямистість

Збудник хвороби – недосконалий гриб. Хвороба спостерігається повсюдно, в регіонах вирощування злакових культур. Якщо захворювання набуває масштабного характеру, то втрати врожаю можуть становити щонайменше 10%.

Червоно-бура плямистість вражає квіткові та колоскові лусочки, листя, а в деяких випадках – зерно. На цих частинах утворюються коричневі або темно-сірі плями з червонуватою окантовкою. За підвищеної вологості на поверхні плям формується наліт оливкового кольору. Листя, уражене грибком, засихає й опадає.

Щоб впоратися з хворобою, рекомендується використовувати фунгіцид Аваксс.

Для профілактики слід протруювати посадковий матеріал фунгіцидами Піонер, Грандсил Ультра.

Склероспороз (несправжня борошниста роса)

Грибкове захворювання, яке поширене в регіонах з високим рівнем вологості. Патоген вражає всі надземні органи культури. Дефіцит урожаю при розвитку склероспорозу – 5%. Стійких до такого захворювання сортів вівса немає.

Прояви склероспорозу:

• утворення бурих плям із нечіткими формами на поверхні листя і стеблах;
• поява світло-сірого нальоту на листках;
• області здуття на колосках;
• уповільнення росту рослин.

Лікування полягає у використанні фунгіцидних розчинів, які застосовуються при інших грибкових захворюваннях злакових культур.

Профілактика полягає в таких заходах:

• запобігання перезволоженню ґрунту;
• видалення всіх рослинних залишків після збирання врожаю;
• дотримання правил сівозміни.

Фузаріоз

Фузаріоз вівса – вірусне захворювання, розвиток якого провокують грибки. Патогенні мікроорганізми здатні насичувати зерно токсинами, тому воно стає непридатним для вживання.

Збудник вражає сходи та вегетуючі рослини. Грибок зберігається у вигляді грибниці на насінні, а також у вигляді спор і грибниці на залишках рослинних культур. Неконтрольований розвиток хвороби може призвести до втрати 15-20% врожаю та втрати якості зерна до 100%.

Фактори, які підвищують ризик зараження злакових фузаріозом:

• мінімальний обробіток ґрунту;
• вирощування сприйнятливих до грибка сортів вівса;
• підвищений рівень вологість у період цвітіння культури.

Симптоми зараження:

• в’янення сходів;
• зміна кольору зародкових коренів на бурий та їх всихання;
• зріджування посівів;
• загнивання вторинних коренів;
• уражене фузаріозом зерно має рожевий колір або знебарвлене.

Найкращий спосіб боротьби з фузаріозом вівса – застосування фунгіцидних засобів (азолів). Обробляти культуру такими препаратами можна в період цвітіння.

Профілактичні заходи включають:

• дотримання сівозміни;
• оранку ґрунту;
• видалення рослинних решток.

Шкідники вівса: симптоми, лікування та профілактика

На якість врожаю вівса та його кількість впливають різні шкідники. Певні типи паразитів з’являються тільки на певному етапі розвитку рослини. Шкідники стають причиною погіршення технологічних і фізичних якостей зерна, зріджування сходів, часткової або повної білоколосості.

На території зафіксовано понад 130 видів шкідників, які негативно впливають на якість і врожайність злакових культур, зокрема вівса.

Шведська муха

Вівсяна шведська муха – комаха-шкідник злакових культур. Належить до найбільш небезпечного типу. Личинки мухи вражають пагони та колоски вівса протягом усього періоду вегетації. Комаха поширена в європейській частині . Вівсяна муха завдає значних збитків, пошкоджуючи від 2 до 20%, а в окремі роки – від 40 до 60% стебел. Це витривала комаха: вона витримує тижневе голодування та міграцію на довгі дистанції, пристосовується до будь-якого клімату.

Зовнішні ознаки вівсяної мухи:

• чорне блискуче тіло довжиною 1,5-2,5 мм;
• лапки жовтого кольору;
• гладка опукла спинка.

Личинки комахи прозорі, білого кольору, у міру розвитку стають лимонно-жовтими. Саме вони завдають шкоди злаковій культурі, що розвивається.

Ознаки паразитування на вівсі:

• потовщення стебла;
• затримка росту сходів;
• розширення листових пластин.

Личинки вівсяної мухи шкодять стеблам ще на початковому етапі розвитку і здатні спричинити їхню загибель до виходу в трубку.

Способи боротьби зі шкідником:

• обприскування країв ділянки (поля) розчином хлорофосу;
• обприскування посівів на етапі льоту мух фосфороорганічними сполуками та піретроїдами.

Профілактика появи вівсяної мухи:

• протруювання насіння перед висадкою засобами Круїзер або Гаучо;
• густа посадка насіння для підвищення відсотка врожаю при пошкодженнях;
• своєчасне внесення азотних підживлень;
• посів озимих культур на початку заморозків, коли вівсяна муха впадає в сплячку.

Також для захисту вівса рекомендують засоби Дітокс, Оперкот, Тагор.

Хлібна жужелиця

Шкідник поширений на територіях Центрально-Чорноземного та Північно-Кавказького регіонів. Це невеликий жук загону твердокрилих. Крім вівса, пшениці, жита також може харчуватися дикорослими злаками (житняком, лисохвостом).

Довжина тіла жука – 12-17 мм, колір – насичений чорний. Шкоди злаковим культурам завдають і дорослі жуки, і личинки хлібної жужелиці. Період активності шкідників припадає на нічний час. Вони виходять із ґрунту і харчуються листям.

Симптоми паразитування хлібної жужелиці:

• псування листя (жук пережовує його потужними щелепами, через що від нього залишаються волокнисті грудки);
• зріджування сходів культури.

При виявленні хлібної жужелиці потрібно скористатися системним і контактно-кишковим інсектицидом Клонрин.

З метою профілактики перед посівом насіння потрібно обробити універсальним протруйником Імідаліт. Інші заходи, спрямовані на запобігання ураження злакової культури жужелицями:

• виконання додаткової культивації ґрунту;
• глибока оранка;
• дотримання правил сівозміни.

Трипси

Трипси – загін комах, які мають невеликі розміри тіла (не більш як 2 мм) і колючо-смоктальний ротовий апарат. Це особливо стійкі шкідники, які швидко розмножуються. Шкідником злакових є імаго, тобто доросла особина. Вівсу завдає шкоди вівсяний трипс. Забарвлення його тіла – сіро-жовте або сіро-буре, передні крила – жовто-сірі.

На вівсі паразити з’являються за 2-3 тижні до виколошування. Самки кладуть яйця за колосові лусочки. Приблизно через тиждень після кладки з яєць відроджуються личинки. Вони завдають шкоди культурі, висмоктуючи сік з лусочок. Після закінчення харчування личинки йдуть у ґрунт, де перетворюються на дорослих особин.

Крім заподіяння прямої шкоди врожаю, вівсяні трипси виступають переносниками вірусних захворювань культури.

Ознаки паразитування вівсяних трипс:

• набуття колосковими лусочками бурого кольору;
• млявість зерна;
• молоде зерно нагадує дозріле.

Через пошкодження личинками зерна та зовнішнього листя культура не може повноцінно дозріти.

Основний метод боротьби зі шкідником – використання інсектицидів у разі виявлення високої чисельності трипсів: Біотлін, Алатар, Актара.

Способи профілактики розвитку вівсяних трипсів:

• глибока оранка ґрунту на краях ділянки;
• знищення бур’янів, на яких зимує шкідник;
• посів вівса в ранні терміни (пізні сорти схильні до атаки шкідника в 2-4 рази частіше).

Клоп шкідлива черепашка

Комаха належить до загону Клопи, сімейства щитників-черепашок. Крім злакових культур шкідлива черепашка також була відзначена на буряках. Доросла особина – клоп із широким тільцем, довжина якого становить 9-13 мм. Забарвлення тіла може бути світло-коричневим, сірим, чорним.

Шкоди злаковим завдають як дорослі особини, так і личинки. Шкідлива черепашка харчується соком рослини, який добуває, проколюючи хоботком стебла.

Симптоми паразитування клопа:

• стебла не виколошуються, поступово гинуть;
• білоколосість на ділянці вище місця проколу хоботком.

Для боротьби з черепашкою в період вегетації рослини використовують:

• інсектицид широкого спектра дії Циперус;
• контактний інсектицид Альфашанс;
• системний і контактно-кишковий інсектицид Клетодим Плюс Мікс.

Профілактичні заходи полягають у дотриманні агротехнічних вимог і технології обробітку злакової культури, а також обліку чисельності шкідника.

Сіра зернова совка

Це основний шкідник зернових у Західному Сибіру та південній частині Уральського регіону. Комаха частіше вражає жито, ячмінь і пшеницю, але може паразитувати й на вівсяних полях. Шкоди завдають гусениці, які пошкоджують зерно в колосках. Впроваджуючись у зав’язі, вони практично повністю виїдають зернівки зсередини.

Зовні результат паразитування совки являє собою зовнішню оболонку, що залишилася замість зерен, заповнену продуктами життєдіяльності комахи. У зовнішніх зернах можуть бути виїдені глибокі порожнини.

Для обприскування культури в період вегетації підходять системний і контактно-кишковий інсектицид Клонрин. Також підійде інсектицид широкого спектра дії Циперус.

Агротехнічні профілактичні прийоми:

• своєчасне збирання врожаю в максимально стислі строки та проведення обмолоту;
• рання оранка ґрунту;
• знищення рослинних решток.

Звичайна зернова совка

Представник загону лускокрилі. Звичайна совка відрізняється від сірої наявністю чорної смуги біля основи передніх крил. Вона шкодить не тільки культурним, а й дикорослим злакам. Звичайна зернова совка завдає найбільшої шкоди, коли зерно перебуває на стадії молочно-воскової стиглості. Втрати врожаю від цього шкідника становлять до 200 кг з гектара протягом вегетаційного періоду.

У процесі вегетації культуру, на якій паразитує звичайна совка, можна обприскувати системним інсектицидом Клонрин, а також інсектицидом широкого спектра дії Самурай Супер.

Профілактичні заходи:

• своєчасне збирання врожаю;
• знищення рослинних решток;
• своєчасне обприскування ділянки до посівних робіт.

Вівсяна цистоутворювальна нематода

Це небезпечний шкідник, який за широкого поширення завдає значної шкоди злаковій культурі. Нематоди в холодну пору року перебувають у ґрунті на глибині від 10 до 40 см. На цьому етапі вони є цистами, які заповнені яйцями. Навесні, коли ґрунт прогрівається до 4 градусів, у яйцях утворюються личинки, які виходять назовні та селяться на молодих коренях злакових рослин.

Симптоми паразитування вівсяної нематоди:

• низькорослість рослин;
• хлоротичне листя;
• відсутність пагонів;
• темне і занадто густе коріння, розташоване у верхньому шарі ґрунту.

Наприкінці липня-початку серпня в системі коренів можна неозброєним оком виявити білих самок і цисти, забарвлені в коричневий колір.

За масштабного ураження вівса для боротьби з нематодою використовують нематоциди. Ці препарати отруюють сік рослини, яким харчуються шкідники, а отже, самих паразитів. Добре допомагає препарат Нематодос.

Для профілактики захворювання рекомендують:

• висаджувати поруч зі злаковою культурою календулу;
• термічно обробляти ґрунт перед посадкою вівса.

Хлібна смугаста блоха

Цей шкідник на так часто вражає овес, але виключити ймовірність його атаки на культуру складно. Хлібна блішка завдає шкоди рослинам на етапі дорослого жука.

Статевозріла особина – комаха з тілом невеликої довжини (від 1,2 до 2 мм). Колір – чорний, голова має зеленуватий або блакитний колір із металевим відливом, на надкрилах присутні жовті смуги. Дорослі особини смугастої хлібної блохи гризуть верхні частини листя, а потім і всю пластину.

Симптоми паразитування:

• жовто-сірий колір посівів;
• уповільнення росту та розвитку культури.

Методи боротьби з хлібною смугастою блохою за масштабного ураження посівів полягають у застосуванні фосфорорганічних (Фенітротіон, Фозалон) або хлорорганічних (Гексахлоран) препаратів. Особливо ретельно потрібно обробляти крайові смуги, де зосереджена найбільша кількість жуків.

Профілактика полягає в проведенні таких заходів:

• ранній термін посіву;
• дотримання глибини посадки;
• своєчасне внесення підживлень у достатніх кількостях.

Гессенська муха

Шкідник належить до загону двокрилі, родини галиці. Це двокрила комаха, що зовні нагадує комара. Довжина тіла – 2,5-3,5 мм, забарвлення – рудо-буре. Гессенська муха поширена скрізь, де вирощуються злакові культури. На відміну від багатьох інших паразитів, найменшою мірою шкодить вівсу.

Найкращий спосіб профілактики – правильна післязбиральна підготовка ґрунту восени (лущення стерні, глибока оранка).

Злакова попелиця

Різновид хоботних комах. Шкідник легко пристосовується до будь-яких умов. Представники злакової попелиці мають колючо-смоктальний ротовий апарат, завдяки якому вони здатні впродовж доби висмоктати кількість соку, що в кілька разів перевищує їхню власну вагу. За один вегетаційних період розвивається близько 30 поколінь цього шкідника.

Висмоктуючи сік із надземних органів злакових культур, попелиці погіршують якість зерна вівса, спричиняють його плівчастість. Особливої шкоди паразит завдає в умовах зниженої вологості.

Звичайна злакова попелиця небезпечна й тим, що виступає переносником вірусів жовтої карликовості та мозаїки.

Характерні симптоми ураження культури:

• знебарвлення або почервоніння ділянок, які атакував шкідник;
• підсихання листя;
• скручування верхнього листка.

Для боротьби з цим шкідником вівса рекомендують використовувати хімічний метод – обприскування посівів карбофосом або фосфамідом.

Попереджувальні заходи розвитку злакової попелиці:

• глибока зяблева оранка ґрунту;
• ранні посіви вівса;
• внесення мінеральних добрив у необхідних кількостях;
• помірне використання азотних добрив, надлишок яких може створити сприятливі для розвитку шкідників умови.

Житня міль

Найчастіше цей шкідник злакової культури зустрічається в середній смузі . Дорослі особини кладуть яйця наприкінці літа на висхідні озимі посіви. Личинки, що виходять із яєць житньої молі, пожирають серцевину стебла. Тут же вони залишаються на зиму. Забарвлення шкідника – жовто-буре, задні крила – з білим відтінком.

Симптоми ураження злаків:

• засихання волоті, під’їденої міллю;
• набуття волотями білого кольору.

Для боротьби з міллю використовують інсектициди, які знищують усі форми шкідника: яйця, личинки та дорослих особин.

Червоногруда п’явиця

Шкідник зернових культур із родини листоїдів. І личинки, і дорослі особини червоногрудої п’явиці скелетують листя вівса, а також інших злакових (пшениці, кукурудзи, жита). Доросла особина – жук із зелено-синім забарвленням видовженого тіла і ногами жовто-червоного кольору. Личинки поглинають м’якоть листя вівса.

Симптоми ураження злакової культури:

• деформоване листя;
• засихання листя, яке стає білястим;
• уповільнення, а іноді й повне припинення розвитку рослин.

Щоб упоратися з навалою червоногрудої п’явиці, використовують різні пестициди для обприскування культури в процесі вегетації:

• Дітокс;
• Клонрин;
• Таран.

Профілактичні заходи:

• ранні строки посіву культури;
• глибока оранка ґрунту після збирання врожаю.

Хлібний пильщик

Цей шкідник є комахою загону перетинчастокрилих. Доросла особина – комаха з подовженим тілом чорно-блискучого кольору. Довжина комахи сягає 5-10 мм. Шкоди злаковій культурі завдають личинки, що паразитують на стеблах.

Прояви зараження хлібним пильщиком:

• утворення порожніх колосків;
• надлом стебел та їхнє вилягання;
• набуття колосом білястого відтінку.

Для обприскування ураженої культури в процесі вегетації використовують пестициди. Із хлібним пильщиком ефективно бореться системний і контактно-кишковий інсектицид Клонрин.

Профілактичні заходи полягають у:

• глибокої зяблевої оранки ґрунту після збирання попереднього врожаю;
• лущенні стерні;
• ранніх строках сівби культури.

Жук хрестоносець

Представник загону твердокрилі, групи хлібні жуки. Злакам шкодять імаго (дорослі особини). Хрестоносець має середні розміри тіла (0,9-1,3 см). Колір – чорний, із зеленуватим відливом. Забарвлення надкрил варіюється і може бути жовто-бурим, коричневим, чорним із жовтим. Жук живиться зернами вівса.

Обприскувати шкідників у період вегетації вівса можна такими хімічними пестицидами:

• Децис Профі;
• Борей Нео;
• Вантекс.

Механічний спосіб боротьби з хрестоносцями полягає у збиранні жуків за допомогою засобів малої механізації.

Для профілактики рекомендується:

• своєчасно обробляти посіви інсектицидами;
• проводити лущення стерні під час осіннього обробітку ґрунту;
• здійснювати глибоку зяблеву оранку.

Жовта злакова галиця (пшеничний комарик)

Належить до сімейства галиць, зовні нагадує комара. Довжина тіла – 1,5-2 мм. Забарвлення – яскраво-жовте. Особливо поширений шкідник у лісостеповій і степовій зонах європейської та азіатської частини .

Дорослі особини відкладають яйця. Личинки, що відродилися з них, живляться зав’яззю, завдаючи шкоди культурі. Результат паразитування жовтої злакової галиці – зниження маси зерна та пустоцвітність.

У період вегетації рослини можна обприскувати засобом Карате Зеон.

Для профілактики рекомендується:

• обробляти сходи інсектицидами на етапі льоту імаго;
• дотримуватися правил сівозміни;
• проводити глибоку оранку ґрунту після збирання врожаю.

Численні хвороби та шкідники вівса впливають на якість і кількість врожаю. Запобігти їх виникненню набагато легше, ніж впоратися з їх розвитком, особливо за непередбачуваних погодних умов. Після збирання врожаю слід правильно обробити поле і провести необхідні профілактичні заходи до посадки нової культури.