Аґрус Берил – зимостійкий сорт, виведений для несприятливих північних умов. Його цінують за витривалість, невибагливість і чудовий десертний смак соковитих, світло-зелених ягід. Дізнаємося, як посадити і виростити цей морозостійкий аґрус.
Як з’явився сорт Берил
Сорт отримано близько півстоліття тому радянським селекціонером В.С. Ільїним. Батьківська пара – аґрус Самородок і Малахіт. Отриманий сорт, взявши від своїх прабатьків усе найкраще, став для свого часу одним із найурожайніших і найвитриваліших сортів.
Місце створення – Південно-Уральський НДІ плодоовочівництва і картоплярства. Сорт районований в Уральському та Західно-Сибірському регіонах.
Короткий опис аґрусу
Короткий ботанічний опис аґрусу Берил:
- Кущ. Середньої висоти і розлогості, з густою, але акуратною кроною. Шипів небагато, вони спрямовані вниз, зазвичай розташовані внизу пагона. На нульових пагонах шипів немає.
- Листя. Великі, зелені, неопушені, м’які, п’ятилопатеві. Поверхня слабозморшкувата.
- Квітки. Великі, форма – келихоподібна. Яскраво забарвлені, суцвіття – двоколірні.
- Плоди. Великі, жовто-зелені або світло-зелені, важать 4-9 г. Іноді на ягодах буває червонуватий рум’янець. У цього аґрусу часто ягоди виростають удвічі більшими за вишні. Шкірочка тонка, гладенька, опушення немає. М’якоть соковита, насіння в ній мало. Плодоніжки довгі й тонкі.
Переваги та недоліки сорту
Переваги аґрусу Берил:
- висока самоплідність – природне запилення гарантує 50% врожаю;
- здатність переносити короткострокові посухи без втрати врожайності;
- хороша транспортабельність у період технічної стиглості;
- універсальність плодів – їх їдять свіжими, роблять заготовки, десерти, наливки;
- висока морозостійкість – у багатьох регіонах кущі навіть не доводиться вкривати на зиму;
- великі та смачні плоди;
- висока врожайність – сорт вигідно вирощувати в комерційних цілях.
Недоліки:
- може вражатися септоріозом;
- уражається пильщиками;
- падіння врожайності при порушенні агротехніки;
- погана лежкість у стиглих ягід.
Сортові особливості
Сорт виведений спеціально для найсуворіших умов вирощування. Дізнаємося докладніше про основні агротехнічні характеристики Берила.
Урожайність
Сорт вважається високоврожайним. З одного куща збирають 8-10 кг. Цей аґрус годиться для будь-якого виду вирощування – любительського та промислового. З 1 га збирають у середньому 10 т ягід, максимальний показник – 30 т.
Ягоди аґрусу Берил кисло-солодкі, соковиті. Смак – десертний. Дегустатори оцінюють смак ягід на 5 балів, у Держреєстрі – 4,3 бала. 100 г свіжого аґрусу містить 8-9,9% цукру, кислот – 0,5-2,2%, вітаміну С – 17 мг.
Відеоогляд аґрусу сорту “Берил” дивіться нижче:
Терміни дозрівання та особливості плодоношення
Сорт належить до середньопізньої категорії. Ягоди достигають приблизно в середині липня. Активно плодоносити кущ починає на 5-й рік після висадки.
Посухостійкість і зимостійкість
Сорт морозостійкий, витримує морози до мінус 38°C, тому може без укриттів виростати в регіонах із суворими зимами. Сорт не любить зайвої вогкості, він також вирізняється високою стійкістю до посухи.
Стійкість до хвороб і шкідників
Сорт має середній імунітет до традиційних хвороб аґрусу та інших ягідних культур. Берил відрізняється помірною стійкістю до борошнистої роси, плодової гнилі, але схильний до септоріозу. Через грибкові інфекції кущі відстають у рості, і, якщо їх не лікувати, гинуть.
Найнебезпечнішими для Берила вважаються пильщики – блідоногий і жовтий аґрусовий. Їхні личинки поїдають листя, знищуючи всі зелені частини куща.
Особливості перевезення
Щоб продовжити термін зберігання ягід, їх збирають трохи недозрілими – на стадії технічної зрілості. Тоді плоди залишаються свіжими 3 дні, і легко переносять перевезення.
Ягоди, зібрані в період повної стиглості, транспортуються набагато гірше, на тривалі відстані стиглий аґрус Берил не перевозять.
Умови вирощування
Вимоги до умов зростання:
- До ґрунтів особливих вимог немає. Підходять суглинні, піщані та супіщані ґрунти із середнім значенням рН.
- Не підходять заболочені ділянки та ґрунти з підвищеною кислотністю.
- Ділянку вибирають сонячну – від кількості сонця залежить смак ягід.
- На ділянці не повинно бути протягів і продувних вітрів.
- Залягання ґрунтових вод – помірне, не менше 1,5 м.
Вибір саджанця
Для посадки беруть саджанці віком від 2-х років. Вони повинні мати добре сформовану кореневу систему і задерев’янілі стовбури – такі саджанці краще приживаються. Саджанець повинен мати 2-3 пагони довжиною 20 см.
На що ще звернути увагу, вибираючи саджанці аґрусу:
- беріть посадковий матеріал із закритою кореневою системою – в контейнерах, горщиках, плівкових мішках;
- пагони мають бути міцними, підрізаними;
- бруньки мають бути здоровими, листя – без плям, кора – свіжа.
Детальні інструкції до посадки
Від умов посадки залежить все подальше життя аґрусового куща – його імунітет, продуктивність, ріст і розвиток. Дізнаємося, як правильно підготуватися до посадки, і як провести її.
Підготовка місця посадки
Перед посадкою аґрусу готують ґрунт і посадкову яму:
- Визначте кислотність ґрунту. Якщо значення високе, розкисліть ґрунт доломітовим борошном. Її сипте з розрахунку – 300 г на одну рослину.
- Місце, де буде висаджено саджанець, перекопайте, видаляючи всі бур’яни та їхнє коріння. Під перекопування внесіть фосфати і золу, у важкі ґрунти – добрива, компост, пісок.
- Викопайте яму глибиною і шириною 35-40 см.
- Насипте на дно добре перемішану ґрунтосуміш. Її готують із родючого шару ґрунту, 2-х відер компосту, а також із мінеральних добрив – наприклад, 30 г суперфосфату і 20 г фосфату калію. Якщо ґрунти важкі, до складу ґрунтосуміші вводять річковий пісок, перегній і торф.
Схема висадки
Аґрус часто висаджують між рядами дерев, що ростуть на піднесених і сонячних ділянках. Тут кущі перебуватимуть у невеликій півтіні – це прийнятно для аґрусу. Крім того, дерева захистять кущі від протягів.
Щоб аґрус мав достатньо місця для росту і формування куща, між ямами залишають проміжки не менше 1,5 м. Глибина і ширина ями враховує розмір кореневої системи.
Покрокові рекомендації
Найкращий час для посадки аґрусу – рання весна або осінь (кінець вересня-початок жовтня). Восени аґрус висаджують за місяць-півтора до заморозків, щоб встигла сформуватися коренева система. Температура, зокрема і нічна, не повинна опускатися нижче 5°C.
Перед посадкою ви повинні мати – саджанці і яму, приготовану з урахуванням особливостей ґрунту і часу висадки. Якщо висадка проводиться навесні, в яму можна внести органічні добрива. Осінню висадку проводять без органічних добрив – у них часто зимують личинки, жуки та інші шкідники, здатні завдати шкоди корінню рослини.
- Перед посадкою замочіть на півгодини саджанець у розчині НВ-101 – на 1 л води знадобиться всього 2 краплі препарату.
- Поставте саджанець вертикально в посадкову яму. Розташовуючи саджанець, врахуйте – серцевина аґрусу має бути заглиблена в ґрунт на 6-8 см.
- Рівномірно розподіліть коріння по пухкій ґрунтосуміші.
- Засипайте коріння родючим ґрунтом, час від часу обтрушуючи саджанець, і трамбуючи шари руками – щоб між корінням не було пустот.
- Посадивши саджанець, обріжте його, залишаючи на кожній гілці 4-5 ростових бруньок.
- Полийте саджанець водою – вистачить одного відра.
- Коли волога вбереться, посипте пристовбурне коло тирсою, сіном або опалим листям.
Основи догляду за Берилом
Нічого складного або незвичайного в догляді за аґрусом Берил немає. Для благополучного росту, розвитку і плодоношення цьому сорту досить стандартних заходів – поливу, підживлення, обприскувань, обрізки.
Прочитайте додаткову інформацію про те, як доглядати за аґрусом восени.
Коли і як обрізати?
Обрізку аґрусу проводять рано навесні – до розпускання бруньок, або пізно восени. У дорослих кущів рекомендується обрізати на рівні ґрунту 2/3 старих гілок – це омолодить рослину, запустить ріст нових пагонів.
Кущі аґрусу Берил потребують регулярної обрізки, у них активно утворюється поросль, що загущує рослину. Брак живлення, викликаний розростанням куща, перешкоджає розвитку молодих пагонів, падінню врожайності та дрібнінню ягід.
Принципи обрізки:
- Навесні, відразу після сходу снігу, приступають до обрізки.
- Проводять санітарну обрізку – видаляють всі старі, уражені хворобами та пошкоджені гілки.
- Вкорочують однорічні пагони.
- Проріджують прикореневі гілки – залишають 4-5 штук, найздоровіших і найміцніших.
- Формують крону куща. Основні гілки вкорочують на 50%. Залишають не більше 20 гілок різного віку.
- У вікових кущів вирізають всі слабкі гілки, що загущують, і загущують.
- Влітку кінці плодоносних гілок прищипують – щоб ягоди були більшими.
Скільки разів і в якому обсязі поливати?
Якщо літо спекотне, посушливе – знадобиться штучний полив. Особливо важливо полити аґрус у важливі періоди вегетації – під час цвітіння, зав’язування плодів, дозрівання ягід. За 2-3 тижні до збирання врожаю поливи припиняють.
Орієнтовна частота поливів – раз на тиждень. Воду ллють під корінь, намагаючись не потрапляти на пагони і листя. У пристовбурні кола виливають 1 відро води. Якщо літо дощове, поливати додатково кущі не потрібно – від надлишку вологи ягоди втрачають смак та інші якісні показники.
Пристовбурні кола аґрусу регулярно розпушують, прибираючи попутно бур’янисту рослинність. Розпушування покращує повітрообмін ґрунту, а щоб затримати ріст бур’янів і випаровування вологи, ґрунт мульчують. За сезон проводять 4-5 розпушувань.
Схема підживлення
Внесення добрив – обов’язкова умова отримання врожаю від Берила. Послідовність підживлення – в таблиці 1.
Таблиця 1
|
Період внесення |
Склад підживлення |
| Рання весна | Під кущем розсипають перегній. |
| Кінець весни | Вносять мінеральні добрива, включно з азотними – вони потрібні для росту пагонів і зеленої маси. На 1 кв. м вносять 20 г аміачної селітри або органіку – пташиний послід, гній. |
| Кінець червня. Цвітіння в завершальній стадії. | Вносять фосфорно-калійні добрива – фосфат калію або суперфосфат, по 20 г на 1 кв. м. м. Це необхідно для успішного формування зав’язей. |
Щоб не майбутній рік був гарний урожай, не залишайте на гілках ягоди – всі плоди мають бути зібрані.
Застосування опори
Опори для аґрусу – невеликі огорожі з дерев’яних брусків, металевих або пластикових труб.
Навіщо потрібні опори:
- підтримання компактності куща;
- запобігання виляганню гілок;
- гілки не ламаються при вітрі та снігопаді;
- ягоди не брудняться об землю;
- полегшується догляд за кущем – простіше виконувати полив, розпушування, мульчування.
Розмноження
Сорт Берил розмножується будь-яким способом, традиційним для чагарників. Кожен садівник вибирає метод, що оптимально підходить для конкретної ситуації.
Способи розмноження аґрусу Берил:
- Діленням куща. Застосовують восени. Кущ легко розділяється на частини, не отримуючи стресу.
- Живцями. Цей спосіб застосовують влітку. Від нового приросту відрізають живці з п’ятьма бруньками. Отриманий матеріал висаджують у ґрунт під кутом 45 градусів.
- Відводками. Простий і зручний спосіб розмноження. Відводки опускають у канавки, прокопані поблизу стовбура. Фіксують відводки, щоб вони пустили в землю коріння.
- Щепленням. Приживляють прищепу на підщепу – старий кущ аґрусу. Старі гілки зрізають, а в пеньку роблять розкол, куди і вставляють прищепу.
Підготовка до зими
До зими кущі готують, коли середньодобова температура опуститься нижче 0°С. Порядок підготовки до зими:
- Рясно полийте кущ – 5-6 відрами води. Це вологозарядковий полив на зиму.
- Пригніть гілки куща до ґрунту і зафіксуйте. Гілки не повинні повністю лежати на землі. Між ними і землею має залишатися 8-10 см.
- Замульчуйте ґрунт біля куща – шаром 7-8 см. Якщо температура опускається нижче мінус 15°С, товщину шару збільште до 20 см. Якщо зима сніжна, засипте аґрус снігом, насипавши його на кущі.
Щоб не допустити передчасного розвитку бруньок і їх підмерзання через поворотні заморозки, рано навесні всі укриття прибирають.
Шкідники, ознаки та боротьба
Берил не назвеш особливо вразливим перед шкідниками. Він досить стійкий до кліщів та інших гризучих і сисних комах. Найбільшу небезпеку для Берила представляє вогнівка, пильщики і попелиці.
Таблиця 2
|
Шкідники |
Шкода, що наноситься |
Як боротися? |
| Попелиця | Листя скручується, засихає і опадає. Пагони деформуються і відстають у рості. | Наприкінці весни кущі обприскують Карбофосом або Вофатоксом. |
| Вогнівка | Метелики відкладають у бутони яйця. Личинки, вилупившись, плетуть навколо зав’язей кокони. Плоди погано ростуть, опадають. | Коли кущ відцвіте, його обприскують Актелліком або Карбофосом. |
| Пильщик | Гусениці прогризають листя, зав’язі та пагони. | Навесні, у травні, обприскують інсектицидами або народними засобами – хвойним екстрактом чи мильним розчином. |
Хвороби, симптоми та лікування
Чим кращі умови зростання, тим більше шансів у аґрусу уникнути хвороб. У таблиці 3 – хвороби, що становлять небезпеку для сорту Берил.
Таблиця 3
|
Хвороби |
Симптоми |
Як боротися? |
| Септоріоз (біла плямистість) | Грибок вражає весь кущ. На листках з’являються дрібні сірі плями з коричневою облямівкою. Листя скручується й обсипається. Чагарник може загинути. | Використовують фунгіциди, бордоську рідину, також рекомендується обприскувати кущі марганцівкою, бором, цинком. Обробляють кущі двічі за сезон – восени та навесні. |
| Борошниста роса | Це захворювання вражає кущі за підвищеної вологості та відсутності профілактичних обприскувань. Це грибкове захворювання супроводжується появою білуватого, порошкоподібного нальоту на листках і на кінцях гілок. | Поки не розпустилися бруньки, обприскують мідним купоросом (на 10 л – 120 г) або колоїдною сіркою (150 г). |
| Антракоз | На листках з’являються коричневі плями. Листя і пагони жовтіють, опадають. | Піддається лікуванню. Обприскують бордоською рідиною (на 10 л – 100 мл). Обробляють кущі 4 рази за сезон з інтервалом у 20 днів. |
Основи профілактики
Найбільшу небезпеку для аґрусу Берил становить септоріоз. З метою запобігання септоріозу та інших захворювань вживають таких заходів профілактики:
- Восени та навесні перекопують ґрунт у пристовбурному колі.
- Опале листя згрібають і спалюють – щоб знищити шкідників.
- Своєчасно вносять підживлення.
- Прибирають бур’яни і розпушують ґрунт – це руйнує грибниці борошнистої роси.
- Обрізають усі старі та хворі гілки.
- Обприскують у профілактичних цілях протигрибковими препаратами, бордоською рідиною, розчинами деревної золи і рідкого мила.
Головна цінність аґрусу Берил – здатність переносити сильні морози. При цьому сорт дуже врожайний, а його ягоди смачні та великі – ідеальна сировина для заготовок і чудовий літній десерт. Вирощування Берила не вимагає особливих зусиль, для отримання високих врожаїв цьому аґрусу достатньо стандартного догляду.
