Типи вуликів: їх класифікація та різновиди

Вулик, як спеціальний будинок для проживання і розмноження бджолиних сімей, чільний атрибут пасіки. Але засновувати вибір вулика тільки на потребах медоносів не можна. Тут чималу роль відіграє зручність обслуговування житла бджолярем. Виробники пропонують моделі споруд різних конструктивних рішень, розмірів тощо. д. Зробити вибір без достатніх знань досить складно.

Як влаштовані вулики

Бджолиний вулик – унікальна будова. У ньому все створено для комфортного проживання рою. Вулики переважно роблять із дерева. Той, хто вміє працювати рубанком і молотком, здатний спорудити їх своїми силами. Але для цього треба досконально розібратися в конструкції бджолиного будинку.

Насамперед слід знайти якісний матеріал. Від нього залежатиме довговічність вуликів.

У виготовленні не використовують дошки з дерев високої щільності (дубові, березові тощо).), оскільки конструкція не повинна бути занадто важкою. Вулики доведеться переміщати по пасіці або вивозити до місця цвітіння рослин-медоносів.

Загальні вимоги до вуликів:

• простота і зручність у застосуванні;
• надійний захист від температурних перепадів, дощів, інших погодних факторів;
• хороша вентиляція, що забезпечує сприятливий мікроклімат;
• наявність утеплення (влітку захищає від спеки, а взимку – від холоду);
• можливість збільшення або зменшення будови в процесі експлуатації;
• параметри вулика, що відповідають чисельності рою, розміру та кількості рамок;
• яскраве, впізнаване для бджіл, забарвлення “дому”.

Основа вулика – корпус у вигляді паралелепіпеда. Усередині нього знаходиться гніздування. Стінки – одинарні або подвійні з утеплювачем.

На передній стіні розташовують льотки – через них бджоли проникають у свій дім. Зазвичай спереду роблять два отвори – внизу (довга щілина), а над нею округлий отвір (він часто грає роль вентиляційного). У льотків є засувки.

До головного модуля вулика кріплять знімні елементи:

1. Дно. Сюди падають мертві бджоли та відходи. Бджоляр їх періодично прибирає. Внизу є підставка. Він підносить вулик над поверхнею землі. Іноді дно з’єднують із корпусом, але тоді ускладнюється очищення.
2. Рамки. Це деталі прямокутної форми, призначені для розташування вощин. Основи підвішують у корпусі, щоб бджоли наповнювали їх медом і пергою.
3. Прильотні дощечки. Їх закріплюють під льотковими щілинами.
4. Дах. Прикриває вулик від сонця й опадів, захищає від шкідників. Часто під водонепроникним дахом розташовують підкришник – це прямокутна вставка, що поліпшує вентиляцію вулика.
5. Діафрагма. Це тонка дошка, що розміщується всередині корпусу. Вона розділяє у вулику рамки з розплодом.
6. Магазин. Частина корпусу для складування товарного меду. У нього, порівняно з гніздовим модулем, менша вага, висота і товщина стінок. Під час активного медозбору у вулику встановлюють додатково кілька надставок.
7. Решітка розділювальна. Вона запобігає переміщенню матки в іншу половину вулика.

Розміри елементів конструкції визначаються топом вулика і використовуваних матеріалів. Важливо, щоб усі частини були щільно з’єднані одна з одною, без зазорів і щілин. Якщо такі зустрічаються, їх одразу закладають, щоб запобігти переохолодженню бджіл.

Перші вулики людина створила ще 4 000 років тому. У Палестині їх робили з необпаленої глини і соломи, в Європі видовбували з дерева – виходили колоди. Конструкції, схожі на сучасні, з’явилися в 19 столітті. Перший рамковий вулик був створений у 1814 р. бджолярем Петром Прокоповичем.

Типи вуликів та їхня класифікація

Вулики зазвичай роблять із м’яких порід дерева – ялини, верби, тополі, осики, липи. Вони бувають розбірними або нерозбірними – громіздкими і незручними в експлуатації. За конструктивним виконанням вулики також ділять на горизонтальні та вертикальні.

Горизонтальні

Конструкція дає змогу розмістити у вулику до 14 рамок. За необхідності можна встановити додатково кілька модулів із вощинами. Модулі відгороджені решітками, що розділяють бджолині сім’ї.

Плюси:

• зручно доглядати за бджолами;
• простота обслуговування;
• не потрібно піднімати магазини для проведення огляду.

Мінуси:

• дуже велика вага;
• складність транспортування;
• щоб зберігати запасні стільники, потрібні спеціальні шафи (у вертикальних вуликах у цьому немає потреби, оскільки в них є запасний корпус).

Вертикальні

Конструкція передбачає можливість збільшення об’єму вулика у вертикальній площині за рахунок установки додаткових корпусів один на одного. Вертикальний вулик на вигляд схожий на справжнє дупло. У бджіл створюється враження, що вони перебувають у природному середовищі.

Плюси:

• можливість вилучення меду без відкривання гнізда;
• простота обслуговування та експлуатації;
• бджоли добре переносять зимівлю;
• відсутня вогкість;
• не з’являється цвіль і шкідливі бактерії;
• добре розмножуються бджолині сім’ї – бджолярам не доводиться докладати додаткових зусиль;
• будова вулика дає змогу бджоляру не допустити роїння;
• зручно перевозити в причепі або кузові автомобіля.

Мінуси:

• необхідна велика кормова база;
• значні габарити і маса – дуже складно переносити;
• наявність фланців ускладнює обслуговування і виготовлення;
• не можна встановити додаткові льотки – вони викликають протяги, внаслідок чого порушується мікроклімат у вулику.

Експлуатуючи вертикальні вулики, доводиться кілька разів протягом сезону перевертати дно – для зміни розміру жилетки. Процедура складна у виконанні без помічника.

Популярні види вуликів

Вулики, що застосовуються на пасіках, відрізняються конструктивними особливостями, місткістю, зручністю застосування та іншими параметрами. Одні вулики розраховані на великий збір меду, інші – на невеликі домашні бджольники.

Альпійський

Цей різновид вулика сконструював Роже Делон (Франція). Багатокорпусна споруда має розміри 300 х 300 мм. Простір для зростання бджолиної сім’ї розширюється за рахунок додаткових корпусів. Їх ставлять вертикально один на одного.

Льоток в альпійському вулику – щілина в 7 мм. Вона виникає, коли нижній корпус ставлять на днище. Отвір забезпечує повітрообмін у житлі комах.

Плюси:

• сприяє швидкому зростанню бджолиної сім’ї;
• невелика вага (навіть із медом вулик важить близько 20 кг);
• легко чистити;
• забезпечує хорошу зимівлю;
• підтримує стабільний мікроклімат.

Мінуси:

• необхідно постійно стежити за бджолиними сім’ями, що бурхливо розвиваються;
• потрібно багато рамок – як мінімум 48 штук для одного будинку;
• бджоли швидко починають роїння;
• важко дістати рамки та інше обладнання – через невелику поширеність цієї моделі;
• складно збути бджолині пакети з сім’ями і матками – на ринку мала орієнтованість на альпійські вулики.

Дадановський

Одна з найпопулярніших вертикальних конструкцій. Відмітна особливість – матеріал виготовлення. Роблять їх виключно з ялини. Автор конструкції – француз Шарль Дадан. Цей тип бджолиного будинку найбільш популярний у .

Вулик Даданівський створено півстоліття тому. За цей час у його конструкцію внесено деякі зміни. Зараз він містить у собі 12 рамок, а корпус складається з 2-х магазинів. За необхідності використовують запасний корпус.

Плюси:

• можуть використовуватися в різному кліматі;
• простота виготовлення та обслуговування;
• для зимівлі роблять подвійні утеплені стінки;
• зазвичай ставлять 1 або 2 гнізда (вони важчають разом зі збільшенням кількості рамок);
• достатньо місця для великих сімейств.

Мінуси:

• багато застарілих конструкцій – потрібно оновлювати “парк”;
• занадто велика рамка.

Даданівські вулики використовують у невеликих господарствах. Великі виробництва їх не застосовують через трудомісткість обслуговування.

Вулик Дадана забезпечує хороший захист від холоду і спеки. Завдяки вертикальній конструкції вдається мінімально турбувати бджіл у період медозбору.

Рута

Дім для бджіл Рута з’явився 150 років тому, але досі залишається одним із найпопулярніших. Його продумана конструкція і зручні рамки спрощують обслуговування. Особливість Рути – однаковий розмір рамок і невелика маса окремих корпусів.

Плюси:

• неважко зробити самостійно;
• швидке збільшення рою за короткі терміни;
• підвищена продуктивність;
• можливість формувати двоматкові сім’ї;
• простота транспортування.

Мінуси:

• через великий розмір новачки не встигають заповнити весь вулик медом і бджолами – порожнечі призводять до переохолодження в зимовий час;
• наявність вільного простору дає змогу матці вільно переміщатися по вулику – це ускладнює роботу бджоляра.

Касетний

Касетні вулики створені для зменшення захворюваності бджіл. Забезпечується подібна можливість завдяки тонким стінам. За рахунок них медоноси контролюють мікроклімат самостійно. Такі вулики особливо затребувані в місцевості, несприятливій для бджільництва.

Секції вулика з’єднують у вертикальному і горизонтальному напрямку. Їх кількість визначається кількістю маток і бджолиних сімей. У складі секції – корпус, підвал, магазинна надбудова, перегородка, що розділяє модуль.

Плюси:

• компактність;
• зручно транспортувати у вантажівці або причепі;
• конструкція спрощує догляд за бджолами, чистку та дезінфекцію;
• надійний захист бджіл від негативного впливу;
• швидке зростання бджолиних сімей.

Мінуси:

• не можна фарбувати стінки (лише просочувати гарячим воском);
• скупченість здатна призвести до втрати маток під час обльоту, особливо за вітряної погоди.

Лежак (Володимирський)

Різновид бджолиного житла популярний у бджолярів протягом довгих років. Подібні конструкції набули особливого поширення на територіях сучасної України. На вигляд лежаки схожі на скрині з відкидними кришками. Стінки товсті, утеплені подушками.

Ключова особливість лежаків – горизонтальне, а не вертикальне розташування гнізда. У цих вуликах подовжений корпус. У нього вміщається до 32 рамок. В одному будинку можна тримати дві сім’ї, розділені перегородкою – у кожному відсіку вирізають окремий льоток.

Плюси:

• швидке очищення;
• горизонтальне розташування рамок дає змогу легко їх змінювати;
• забезпечує високу продуктивність;
• зручний для розмноження бджолиних сімей;
• міцна конструкція – за рахунок з’єднання дна з корпусом.

Мінуси:

• громіздкий – підходить тільки для великих і просторих пасік;
• недостатньо хороший повітрообмін – це негативно позначається на стані бджіл взимку.

У деяких видах лежаків рамки ставлять вертикально. Тоді корпус виходить вужчим і вищим – у ньому бджолам зручно плодитися, піднімаючись вгору стільниками.

Рогатий

Це одна з найбільш вдалих конструкцій. Завдяки простоті обслуговування і невеликій ціні, такі вулики підходять для бджолярів-початківців. У продаж надходять у розібраному вигляді, але будь-який новачок збере їх за кілька годин.

Плюси:

• підходить для проблемного клімату;
• легко доглядати за бджолами;
• простота збору меду;
• забезпечує хороший захист від поганої погоди.

Мінусів у цих вуликів не виявлено, хіба що вони не підходять для масового виробництва меду. Така конструкція більше приваблює бджолярів-початківців, які розводять бджіл заради забезпечення своєї сім’ї медом і продуктами бджільництва.

З одного вулика бджолярі в середньому збирають від 20 до 80 кг меду і 2 кг перги.

Удав

Затребуваність вулик здобув завдяки своїй простоті. У ньому багато корпусів, але вага при цьому невелика. Головна особливість – унікальна конструкція, що створює особливий мікроклімат. Роблять Удавів із дерев’яних брусків товщиною до 5 мм.

Вулики Удав рекомендують бджолярам-початківцям. При бажанні подібні житла не складно зробити своїми руками.

Плюси:

• не потрібні утеплювальні роботи;
• хороша вентиляція;
• висока продуктивність;
• можна використовувати нестандартні рамки;
• легкість наващування – весь корпус за лічені хвилини заповнюють рамками;
• легкість установки;

Мінуси:

• недостатня стійкість через велику висоту;
• відносна складність монтажу – багато деталей.

Варре

Головна особливість – маніпуляція корпусами, а не окремими рамками. Будинок невеликий, його габарити – 30 х 30 х 21 см. Такі вулики сподобаються жінкам-бджолярам, оскільки їх легко переносити з місця на місце.

Вулики Варре складаються з ящиків одного розміру (їх ставлять один на одного). У конструкціях створено максимально приємні умови для бджіл. На вигляд вулики нагадують традиційні японські будинки.

Плюси:

• низька собівартість;
• не потрібно виймати рамки – це дає змогу зберігати спокій бджіл;
• невелика вага – через відсутність рамок;
• легко доглядати і стежити за бджолами.

Мінуси:

• через низьке розташування льотків, внизу вуликів скупчуються кліщі;
• відсутня якісна вентиляція – це призводить до зайвої вологості.

Вулик Шапкіна

У цих вуликах реалізовано принципи розведення бджіл у колодах. У далекі часи в них комахи жили за своїми законами, практично без втручання пасічника.

Сучасна колода зібрана з дощок, і має багатокорпусну конструкцію. Комахи вибудовують стільники у всій вертикалі. Часто пасічники застосовують у таких вуликах утеплення – фанеру комбінують із пінопластом. Різновид бджолиного будинку зазвичай ставлять на маленьких некомерційних пасіках.

Плюси:

• простота конструкції;
• мінімальні матеріальні витрати.

Мінуси:

• якщо бджолам не сподобається житло, вони покинуть його, і бджоляр не зможе їм перешкодити;
• невисока продуктивність.

Пластикові та рамки

Вулики завжди були дерев’яними, але з часом з’явилася альтернатива – пластикові будинки для бджіл. У таких конструкціях є висувні піддони, ручки для перенесення, кришка тощо.п. Пластик підходить для промислового бджільництва. На домашніх пасіках його не використовують.

Плюси:

• невелика вага;
• простота знезараження;
• функціональна конструкція.

Мінуси:

• необхідне обважнення – легкі вулики перевертає вітер;
• потрібна внутрішня дерев’яна обшивка;
• пластик не є екологічним матеріалом;
• стінки із пластику не можна відмивати скребком, з них не можна збирати прополіс.

Багатокорпусні

Ці вулики максимально відповідають потребам бджіл. Будинок складається з декількох корпусів – їх кількість залежить від пори року. У ньому є дах, цілісна стеля, знімне дно, розмежувальна решітка, підставка, вкладиш у льоток – для його регулювання. Корпуси щільно з’єднані один з одним за допомогою скріп.

Плюси:

• зручні для бджолярів;
• добре транспортуються;
• робота з корпусами, а не з окремими рамками, скорочує трудовитрати;
• оптимальні умови для зростання чисельності бджіл і гарного медозбору.

Мінуси:

• бувають проблеми при організації зимівлі;
• велика вага корпусів із медом – досягає 30 кг.

Як вибрати

Успіх бджільництва багато в чому залежить від того, наскільки вдало підібрані вулики. Їх вибирають з урахуванням потреб і поставлених цілей.

Найчастіше бджолині житла купують. Але бджолярі, які вміють працювати з інструментами і деревом, здатні зробити вулики власноруч – якщо йдеться про невелику пасіку і прості конструкції.

У будь-якому разі потрібно правильно визначитися з типом будинку для медоносів. Критеріїв для вибору не так багато.

Розмір і кількість рамок

Від розміру рамки залежить продуктивність бджіл. Найпопулярніші рамки – даданівські (47 х 30 см). Вони підходять майже для будь-яких вуликів – від лежаків до багатокорпусних конструкцій. Купити їх можна в будь-якому магазині для бджолярів.

Друге місце в рейтингу популярності займають рамки 47 х 23 см. Їх зазвичай застосовують у багатокорпусних вуликах. Але для таких рамок важче знайти бджолокомплекти. Саме тому новачкам рекомендується вибирати даданівські рамки.

При купівлі вулика важливо правильно підібрати число рамок. Для даданівського достатньо 12-ти стандартних, для лежака – 20 або 24 рамки.

За особливостями клімату

При виборі враховують клімат у регіоні. Якщо є небезпека ранніх заморозків, потрібні утеплені конструкції. Зазвичай використовують двостінні вулики з теплоізоляційним прошарком.

У регіонах із частими несприятливими погодними умовами обов’язково під час купівлі беруть до уваги габаритність будинку. Він повинен транспортуватися без особливих труднощів.

У теплих регіонах використовують вулики будь-якого типу.

За матеріалом

Колись вулики робили виключно з природних матеріалів – прутів, глини, соломи, корка. Дерев’яні конструкції з’явилися пізніше – у країнах із холодним кліматом. Незважаючи на велику кількість нових матеріалів, найкращим залишається дерево.

Вимоги до деревини:

• суха;
• без гнилі та тріщин;
• без сучків – вони заважають вільному пересуванню бджіл;
• товщина – до 5 мм;
• без відколів і шорсткостей.

Найкраща деревина для вуликів – верба, кедр, ялина. Також хороший варіант – липа і тополя. Непогано зарекомендували себе фанера, ДВП, очерет, сендвіч-панелі.

За виробником

На ринку досить різних виробників, що пропонують гідну продукцію. Особливим попитом користуються вулики від Zukunft Bienen (Німеччина) – вертикальні та горизонтальні.

Поряд із німецькими виробами, популярні фінські аналоги. Вони відрізняються хорошим утепленням, і ідеально підходять для регіонів з холодними зимами.

Поради бджолярів щодо вибору вуликів

Новачкам рекомендується вибирати вулики, що відрізняються простотою конструкції, невеликою вагою і ціною. Збираючись зробити покупку, зверніть увагу на такі моменти:

• Орієнтуйтеся на витрати сил і часу на обслуговування та перевезення вуликів.
• Тривалість медозбору в зоні пасіки. Якщо меду небагато, не має сенсу купувати багатокорпусні вулики для стаціонарного використання. Для перевезення вуликів у райони з багатим медозбором потрібні легкі багатокорпусні або касетні конструкції.
• Порода бджіл. Саме вона в основному впливає на розвиток бджолиного сімейства.

Рекомендується купувати вулики, що комплектуються однаковими частинами і деталями. Це дасть змогу знизити витрати на утримання пасіки.

Як зробити вулик своїми руками

Виготовлення вулика не можна назвати простою справою, оскільки необхідно суворо дотримуватися креслень і вміти працювати з багатьма інструментами. Зазвичай за будівництво беруться бджолярі-ентузіасти, які мають досвід столярних робіт.

Матеріали, інструменти

Саморобні конструкції зазвичай роблять із дощок – соснових, ялинових та з інших м’яких порід дерева. Вони легко обробляються і добре тримають тепло.

Інструмент для виготовлення вуликів:

• бажано мати столярний верстак – на ньому зручно обробляти і збирати дерев’яні деталі;
• пилки;
• рубанок, фуганок та інші інструменти для стругальних робіт;
• долото, стамеска та інші довбальні інструменти;
• дриль;
• шуруповерт;
• свердла;
• молоток;
• сокира;
• кліщі;
• киянка;
• плоскогубці;
• вимірювальна стрічка, рівень, лінійка тощо.д.

Покрокова інструкція виготовлення

Найпростіше своїми руками зробити вулик-лежак. Але, в принципі, роботи при створенні будь-яких бджолиних будиночків однакові. Перш ніж приступати до роботи, визначте точні розміри. Креслення зробіть самі або використовуйте готове.

Як зробити вулик покроково:

1. Наріжте дошки шириною 4 см – передню і задню стінку вулика. Дошки для бічних стінок повинні мати товщину 3 см. Розміри, згідно зі своїм кресленням.
2. Зберіть конструкцію таким чином, щоб три стінки – задня і дві бічних, стикалися з днищем. Передню стінку встановіть з невеликим відривом від днища (1,5 см). Ця щілина слугуватиме льотком. Кути стикуйте в чверть, і закріпіть цвяхами.
3. Підлогу зробіть із дощок товщиною 3,5 см, а стелю – 1 см.
4. Дах спорудіть на свій розсуд – плоский, односхилий або двосхилий.

Якщо пасіка організовується в північному регіоні, утепліть вулик із двох боків.

Рекомендовані розміри лежака на 20 рамок:

• передня стінка – 87 х 37 см;
• задня стінка – 87 х 34 см;
• бічні щитки – 44 х 49 см;
• днище – 84 х 54,5 мм.

Самостійно бджолині вулики виготовляють не тільки з дощок, а й з фанери і навіть пінопласту. Особливо цікавий останній матеріал – він доступний, легкий, простий у роботі.

Особливості виготовлення частин вулика

Незважаючи на різноманітність конструкцій, основні елементи вуликів повинні відповідати єдиним вимогам і забезпечувати виконання певних завдань. Далі особливості виготовлення основних елементів бджолиних вуликів:

1. Корпус. Це основна частина. На вигляд – звичайний чотиристінний ящик. У міру розростання сімейства, збільшення його чисельності, бджолярі, наставляють корпуси один на інший. Бувають вулики з 1, 2, 3 і більше корпусами. Оптимальна товщина стінок для вулика – 3,5 см. Саме такий варіант дозволяє комахам благополучно перезимувати. Деталі корпусу скріплюють між собою цвяхами або ПВА клеєм. Попереду завжди роблять проріз 1 х 4 см. З боків – виїмки, на відстані 7 мм від верху корпусу – це будуть ручки для перенесення. Внизу корпусу свердлом висвердлюють отвори – для забезпечення надходження свіжого повітря. Зовнішню частину корпусу обмазують водовідштовхувальним складом і фарбують у відповідний колір – білий, жовтий, блакитний.
2. Дах. Її роблять зазвичай із дощок завтовшки 2 см. Конструкція складальна – у вигляді щитка. Для більшої надійності дах обшивають металевими листами. Достатньо навіть бляхи – головне, захистити деревину від надмірного впливу вологи і запобігти гниттю. Часто бджолярі на верхній частині вуликів ставлять сітку з метою додаткового повітрообміну під час перевезення. Сітка також є захистом рою від зовнішніх несприятливих факторів.

3. Дно. У регіонах із суворими зимами його виконують одразу з двох шарів дощок. І обов’язково влаштовують утеплювальну засипку. На півдні країни утеплення не потрібне, дно роблять одинарним. Його збирають із брусків у вигляді літери “П”. У бічних брусках роблять пази, вставляють частини конструкції.

Бджолині вулики представлені в широкому конструкційному діапазоні, що дозволяє кожному бджоляру вибрати оптимальний варіант – з урахуванням поставлених завдань і масштабів виробництва меду. При бажанні і певних навичках кожен любитель бджільництва здатний не тільки виготовити вулики самостійно, а й модернізувати їх на свій розсуд.